Точне землеробство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

То́чне землеро́бство — концепт впровадження технологій у рільництво на основі ґрунтових картографічних одиниць, використання точних дистанційних даних — знімків супутника чи дрона, використання технологій для обробки цих даних.[1]

У основі наукової концепції точного землеробства лежать уявлення про існування неоднорідностей в межах одного поля. Для оцінки і детектування цих неоднорідностей використовуються новітні технології, такі як системи глобального позиціонування GPS, спеціальні датчики, аерофотознімки і знімки з супутників, а також спеціальні програми для агроменеджменту на базі геоінформаційних систем (ГІС). Зібрані дані використовуються для точнішої оцінки оптимуму густини висіву, розрахунку норм внесення добрив і засобів захисту рослин (ЗЗР), точнішого прогнозу врожайності і фінансового планування. Дана концепція вимагає обов'язково приймати до уваги локальні особливості ґрунту/кліматичні умови. В окремих випадках це може дозволити легше встановити локальні причини хвороб або ущільнень.

Засновки[ред. | ред. код]

Традиційне землеробство передбачало однакове проведення агротехнічних прийомів на окремому полі. Кожне поле розглядалося як однорідне — елементна одиниця управління. У цьому разі, наприклад, внесення надмірних доз добрив (гербіцидів, інших засобів хімізації) створювало реальну загрозу довкіллю.

На середньому заході США точне землеробство асоціюється не з концепцією стійкого землеробства, але з мейнстримом в агробізнесі, який прагне максимізувати прибуток, проводячи витрати тільки на добриво тих ділянок поля, де добрива дійсно необхідні. Слідуючи цим ідеям агровиробники застосовують технології змінного або диференційованого внесення добрив в тих ділянках поля, які ідентифіковані за допомогою GPS-приймачів і де потреба в певній нормі добрив виявлена агротехнологом за допомогою карт агрофізхімобстеження і врожайності. Тому в деяких ділянках поля норма внесення або обприскування стає менше середньою, відбувається перерозподіл добрив на користь ділянок, де норма повинна бути вище, і, тим самим, оптимізується внесення добрив.

Особливості застосування[ред. | ред. код]

Технологія точного землеробства дозволяє побудувати роботу на основі інформації, зібраної в полі. Точне землеробство являє собою спосіб активнішого ведення господарства на полях з різними характеристиками.

Обробка полів згідно до зональних особливостей (наприклад, врожайністю, структурою ґрунту, вологістю, висотою місцевості) дозволяє оптимізувати витрати та урожайність.

Точне землеробство може застосовуватися для поліпшення стану полів і агроменеджменту, у декількох напрямах:

  • агрономічне: з урахуванням реальних потреб культури в добривах удосконалюється агровиробництво
  • технічне: здійснено управління часом на рівні господарства (зокрема, поліпшується планування сільськогосподарських операцій)
  • екологічне: скорочується негативна дія сільгоспвиробництва на довкілля (точніша оцінка потреб культури в азотних добривах приводить до обмеження застосування і розкидання азотних добрив або нітратів)
  • економічне: зростання продуктивності і/або скорочення витрат підвищують ефективність агробізнесу (зокрема, скорочуються витрати на внесення азотних добрив)

Точніше визначення норм внесення добрив та хімікатів може сприяти покращенню охорони довкілля.

Збільшується економічний ефект від досконалішого ведення обліку. Програмні комплекти керування обладнанням пропонують рішення, які дозволяють підняти коефіцієнт використання та продуктивність обладнання.

Переваги точного землеробства[ред. | ред. код]

  • Точна документація по витратах ресурсів, облік внутрішніх і зовнішніх витрат.
  • Збір, аналіз та зберігання критичних даних із внесення добрив, посіву та збиранню урожаю.
  • Максимізація продуктивності та покращення організації виробництва: оптимізація виробничого циклу.

Інші переваги для агробізнесу можуть полягати в електронному записі і зберіганні історії польових робіт і урожаїв, що може допомогти як при подальшому ухваленні рішень, так і при складанні спеціальної звітності про виробничий цикл, яка все частіше потрібна законодавством розвинених країн.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]