Траверсе Іван Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Траверсе Іван Іванович
Траверсе Іван Іванович

Час на посаді:
1802 — 1809

Міністр морських справ Російської імперії
Час на посаді:
1811 — 1822

Народився 27 липня 1754(1754-07-27)
о. Мартиніка
Помер 19 травня 1831(1831-05-19) (76 років)
село Романщина [1]
Нагороди
Орден Святого Андрія Первозванного
Орден Святого Георгія
Орден Святого Володимира 1 ступеня
Орден Святого Олександра Невського
Орден Святої Анни 1 ступеня

Іван Іванович де Траверсі (Жан Батист Прево де Сансак, маркіз де Траверсі, фр. Jean-Baptiste Prévost de Sansac, marquis de Traversay, 24 липня 1754(17540724), острів Мартиніка (володіння Франції) — 19 травня 1831, село Романщина, Лузького повіту Санкт-Петербурзької губернії), російський адмірал і державний діяч, командувач Чорноморським флотом, морський міністр Російської імперії.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 27 липня 1754 року на острові Мартиніка (володіння Франції). Закінчив Бенедиктинський коледж у Сорезі (Франція). Навчався в гардемаринській школі Рошфорі і Бресті.

Служба у французькому флоті[ред.ред. код]

З 1773 року — мічман французького флоту. Під час війни з Англією (17781783) брав участь в морській битві біля Уессану (27 липня 1778 року), в морських боях у Вест-Індії. Був старшим помічником командира фрегата «Іфігенія», командиром корвета «Церера» (раніше корабель британського флоту, захоплений «Іфігенією» в грудні 1778 року у бою, в якому особливо відрізнився Траверсі). Отримав звання лейтенанта.

З 1781 року — командир фрегата «Чапля», брав участь в Чесапикській битві (5 вересня 1781 року). Відзначився при узятті острова Сан-Крістофер (січень-лютий 1782 року), першим висадився на острові і підняв там французький прапор, потім атакував зі своїм екіпажем фортецю на мисі Пальма і опанував її і три судна). Всього за війну захопив 22 призові судна, у тому числі фрегат, 3 корвети і 130-гарматне судно.

У 1782 році нагороджений орденом св. Людовіка (за «відвагу, виявлену ним у бою з двома ворожими фрегатами при Чесапікі, твердість і розсудливість, з якими він виконував усі покладені на нього доручення»). Також нагороджений орденом Цінцінната, заснованим американськими і французькими офіцерами. У 17821783 роках командував фрегатом «Іріда», також узятим у англійців.

У 17851786 роках як командир транспортного судна «Сена» вчинив морський похід в Індію. З 1 травня 1786 року — майор, з 1 грудня 1786 року — капітан 1-го рангу (позачергово, отримавши старшинство над 100 однолітками).

У 1788 році був представлений королеві Людовіку XVI, займав місце в королівській кареті і брав участь в королівському полюванні (для цієї почесті необхідно було довести 400-річне дворянство його предків).

У 17881790 році як командир фрегата «Діяльний» вчинив морський похід до Антильських островів.

У 1790 році повернувся у Францію, жив у своєму маєтку. Наприкінці 1790 року, в умовах революційної смути і розвалу флоту, отримав у Людовіка XVI дозвіл поступити на російську службу (був рекомендований Катерині II адміралом принцом Карл Генріх Нассау-Зігеном). Покинув Францію, деякий час з сім'єю жив у Швейцарії, в травні 1791 року прибув в Санкт-Петербург.

Служба в російському флоті[ред.ред. код]

7 травня 1791 року офіційно прийнятий службу російській імперії, в чині капітана генерал-майорського рангу, зарахований до гребного флоту на Балтійському морі, командував ескадрою з семи фрегатів і декількох менших судів, потім гребною флотилією. З 10 липня 1791 року — контр-адмірал.

У серпні 1791 року надана відпустка за сімейними обставинами. Жив з сім'єю в Швейцарії, потім знаходився в Кобленці (місце перебування французької еміграції). У 1792 році вступив в емігрантський королівський корпус.

У 1794 році знову приїхав в Росію (цього разу з сім'єю). Командував гребною ескадрою на Балтиці.

З 1797 року — віце-адмірал, начальник Роченсальмського порту. Одночасно командував загонами канонерських човнів під час плавань по Балтійському морю. Був високо цінований імператором Павлом I, з яким познайомився, коли той був ще спадкоємцем престолу.

З 1801 року — адмірал. З 1802 року — головний командир портів Чорного моря і військовий губернатор Севастополя і Миколаєва. Був начальником оборони Криму і Тамані під час російсько-турецької війни 18061812 років. Організував морську експедицію до Анапи проти горців, зміцнив узбережжя Чорного моря. Склав проект забудови Севастополя, який у той час не був реалізований через відсутність засобів (проте ряд його ідей були здійснені в 1830-40-ві роки).

У 1807 році Наполеон запропонував Траверсі повернутися на службу у французький флот (на будь-яких умовах), але отримав відмову.

У 18091811 рр. — керівник морським міністерством (виконувач обов'язків міністра). З 1 січня 1810 року, одночасно, член Державної Ради.

З 28 листопада 1811 року — міністр морських справ, з 27 грудня 1815 року — морський міністр. Займав цей пост до 29 березня 1828 року, коли був звільнений із залишенням членом Державної Ради. На думку ряду авторів, в цей період військовий флот знаходився в занепаді. Російські військові кораблі Балтійського флоту проводили рутинні навчання в східній частині Фінської затоки, що дістала іронічну назву «Маркізова калюжа» (у зв'язку з дворянським титулом Траверсі). Багато проблем флоту було пов'язано з браком коштів.

В цей же час морським міністерством був організована Антарктична експедиція під командуванням Ф. Беллінсгаузена і М. Лазарєва (в ході якої були відкриті Антарктида і названий на честь міністра архіпелаг Траверсі), російські військові моряки досліджували Арктику і Сибір.

Нащадки адмірала проживають нині в Києві (Україна), Орші (Білорусь) і в Франції.[2][3].

Сім'я[ред.ред. код]

  • Батько — офіцер флоту Жан Франсуа де Траверсі (згодом генеральний намісник Сан-Домінго).
  • Мати — Клер дю Кен де Лонгбрен, дочка плантатора (що раніше знаходилося на королівській службі — лейтенанта першого рангу флоту, капітана гренадерів).
  • Дружина (перший шлюб) — Марі-Мадлен де Ріуфф, дочка флагмана французького флоту — з 1783 року. Померла пологами в 1796 році.
  • Діти від першого шлюбу — Дельфіна, Клер, Констанс, Олександр 1-й (чи старший, віце-адмірал російського флоту), Олександр 2-й (генерал-майор російської армії).
  • Дружина (другий шлюб) — Луїза-Ульріка Брюїн, дочка торговця і судновласника з Фрідріхсгама. Померла в 1821 році.
  • Діти від другого шлюбу — Федір, Марія.

Нагороди[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Шатне, Мадлен дю. Жан Батист Траверсе, министр флота российского. М.. 2003.
  • Шилов Д. Н. Государственные деятели Российской империи. Главы высших и центральных учреждений. 1802–1917. Биоблиографический справочник. СПб, 2001. С. 674–676.
  • Макареев М. В., Рыжонок Г. Н. Черноморский флот в биографиях его командующих. Том первый. Севастополь, 2004. С. 50-52.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]