Трамвай «Бажання» (п'єса)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Трамвай «Бажання»
англ. A Streetcar Named Desire
Midland Theatre Co programme Streetcar Named Desire.jpg
Автор Теннессі Вільямс
Мова американська англійська
Опубліковано 1947
Нагороди

CMNS: Цей твір у Вікісховищі

«Трамвай „Бажання“» (англ. A Streetcar Named Desire) — одна з найвідоміших п'єс Теннессі Вільямса, закінчена автором 1947 року. За цю п'єсу Вільямса нагородили Пулітцерівською премією (1948), а 1952-го року він номінувався на премію «Оскар» як найкращий сценарист за її адаптацію для кіноекрану.

Історія створення[ред. | ред. код]

33-річний Вільямс почав роботу над п'єсою взимку 1944—1945 років у Чикаго. Згодом драматург вирушив до Нового Орлеану (саме у цьому місті відбувається дія п'єси), де продовжував писати. Влітку 1946 року він читає перший варіант п'єси своїм друзям — Марго Джонс (помічниці режисера при постановці п'єси «Скляний звіринець») та її приятельці. П'єса носила назву «Покерна ніч».

Влітку 1947 року Вільямс вчергове змінює місто проживання — цього разу на Нью-Йорку, де знайомиться із режисером Еліа Казаном та разом із ним починає кастинг акторів для постановки п'єси.

Прем'єра «A Streetcar Named Desire» відбулась у театрі «Етель Баррімор» у Нью-Йорку 3 грудня 1947 року. Роль Стенлі Ковальськи зіграв 23-річний Марлон Брандо, Бланш — 38-річна Джессіка Тенді.

Назва п'єси[ред. | ред. код]

П'єса «A Streetcar Named Desire» широко відома та витримавша безліч постановок у світі, театральних та кіновтілень, за відсутності помітної літературної та сценічної історії в Україні, в обігу має кальку з російського перекладу її назви, що спричиняє серйозні неузгодження зі змістом п'єси.

Російською п'єса була перекладена як «Трамвай „Желание“» у 1985 році радянським американистом Владичем Нєдєліним (1924 — 1986). Український текст п'єси з'явився лише у 2011 році. Його автор — виходець із Західної України, який більшу частину життя прожив у діаспорі, поет-модерніст, прозаїк, перекладач та літературний критик, старійшина Нью-Йоркської письменницької групи Богдана Бойчука (1927 — 2017). Його версія перекладу — "Трамвай «Жадання»[1].

В оригіналі — A Streetcar Named Desire, фраза з трьох слів, чітко ритмізований поетичний рядок — тристопний ямб. Слово named означає «на ім'я», «під іменем» і на відміну від called — «який називається» — застосовується радше до людей. Desire — не просто бажання, а бажання палке, тобто — жадання, пристрасть, жага, навіть хтивість. Ці ключові значення втрачаються, нівелюються у калькуванні російського «Трамвай Желание» — «Трамвай „Бажання“». Якщо російською мовою «желание» може включати сексуальний, еротичний компонент, то українською, за наявності точніших, як семантично, так і стилістично маркованих відповідників, застосування слова «бажання» викривляє задум автора і ніяк не реалізується в самому тексті, на змістовному рівні.

На думку Тетяни Некряч, перекладачки, кандидатки філологічних наук, доцента Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, назвою, яка б українською передавала всі смислові, контекстуальні, підтекстові та структурно-ритмічні риси оригінальної англійської назви, може бути «Трамвай під назвою „Жадання“», «Трамвай на імення „Жага“», або «Трамвай під іменем „Жадання“»[2][3].

Персонажі[ред. | ред. код]

  • Бланш Дюбуа
  • Стелла — її сестра
  • Стенлі Ковальскі — чоловік Стелли
  • Харольд «Мітч» Мітчелл
  • Юніс Хаббел
  • Стів Хаббел
  • Пабло Гонсалес
  • Негритянка
  • Лікар
  • Наглядачка
  • Юнак — агент по листуванню
  • Мексиканка
  • Рознощик
  • Перехожий
  • Матрос

Видання та переклади[ред. | ред. код]

Театральні постановки[ред. | ред. код]

Сцена з вистави «A Streetcar Named Desire» (1947): Джессіка Тенді, Кім Гантер та Марлон Брандо

Екранізації[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. О. В. Матвиенко Ухабистый маршрут «Трамвая „Желание“»: наблюдение над украинским переводом пьесы Т. Уильямса
  2. «Радіотеатр» Післямова (розмова з професоркою Київського лінгвістичного університету, перекладачкою Тетяною Некряч про особливості перекладу п'єс для театру)
  3. Тетяна Некряч: Муки і радощі театрального перекладу (ua). «inший Kyiv». 17 листопада 2020. Процитовано 2020-11-17. 
  4. О'Нил Юджин, Уильямс Теннесси. Пьесы (Составитель Г.Злобин). — Москва : «Радуга», 1985. — 800 с.
  5. Вільямс Т. "Трамвай «Жадання» / З англ. пер. Б. Бойчук // ж-л «Всесвіт». — 2012. — No9-10. — С. 119—175.
  6. Олег ВЕРГЕЛІС (28 серпня 2020). Іван Уривський вирушає з Одеси до Америки (ua). «Театрально-концертний Київ». Процитовано 2020-8-29. 
  7. Ужгородцам показали «Трамвай „Желание“»
  8. Василь КОБАЛЬ (9 липня 2013). «Трамвай «Жадання» стартує в Ужгороді (ua). «Новини Закарпаття». Процитовано 2020-6-23. 
  9. Олег ВЕРГЕЛІС (28 серпня 2020). Іван Уривський вирушає з Одеси до Америки (ua). «Театрально-концертний Київ». Процитовано 2020-8-29. 
  10. Ольга СТЕЛЬМАШЕВСЬКА (3 листопада 2020). Трейлер покарання. Іван Уривський поставив на камерній сцені Національного театру ім. І. Франка виставу «Трамвай «Бажання» (ua). «День». Процитовано 2020-11-4. 
  11. Юлія ГОЛОДНІКОВА (8 грудня 2020). Куди прямують пасажири «Трамваю „Бажання“». Рецензія на нову виставу театру імені Франка (ua). «UA: Культура». Процитовано 2020-12-8. 

Посилання[ред. | ред. код]