Трансперсональна психологія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Трансперсона́льна психоло́гія (від лат. trans — крізь, через + лат. persona — особа і грец. psyche — душа + logos — учення) — ряд психологічних напрямів. Істинною відмінною рисою трансперсональної психології є модель людської душі, в якій визначається значущість духовного і космічного вимірювань і можливостей для еволюції свідомості. Основними представниками трансперсональной психології є J.C. Lilly, T. Dethlefsen, J.C. Pierakos, L. Orr, С. Ґроф, Р. Ассаджолі, К. Дюркгейм.

Історія виникнення[ред.ред. код]

У 1969 р. виник журнал Journal of Transpersonal Psychology. Особлива увага в цьому напрямі звертається на феномени свідомості, що виходять за рамки буденного досвіду: це — форми зміненої свідомості, спіритичний досвід «ключові переживання», сверхсенсорне сприйняття, медитативні практики, наркотичний суб'єктивний досвід, а також свідомість змінююча техніка або речовини. Є загальні підстави в гуманістичної і трансперсональної психології — обоє орієнтовані на розвиток і досягнення цілісності людиною. Але в даному напрямі особлива орієнтація на цілі, які трансцендентують індивіда.

Абрахам Маслоу, який вважається засновником гуманістичної психології, вважав, що вона служить лише сходинкою до психології трансперсональної. Відповідно до його теорії потреб, в психологічній організації індивіда мають бути задоволені спочатку потреби фізіологічні, в безпеці, в соціальних контактах і оцінці, перш ніж індивід стане особисто готовий до прийняття трансперсонального досвіду. Через це вважається, що спочатку мають бути відпрацьовані невротичні і психосоматичні порушення, перш ніж буде почата дорога розширення свідомості. В той же час, одні і ті ж феномени можуть тлумачитися в клінічній і трансперсональній психології як діаметрально протилежні по знаку валентності.

Вже Зігмунд Фрейд (1930) трактував медитативні («океанічні») відчуття адептів східних релігій як симптом інфантильній безпорадності, а Ф. Александер трактував медитацію як «самоїндуцированную кататонію». Відмінність між трансперсональним досвідом і психозом полягає перш за все в довільності відтворення особливих станів свідомості. Хоча багато положень цього на відтворення особливих станів свідомості. Хоча багато положень цього напряму не можуть доки отримати статус сповна наукових, в практичному плані багато знахідок отримують подальший розвиток. Є спроби трактувати трансперсональний досвід в контексті нових світоглядних вистав. Це — відносність простору і часу, матерії і енергії, роль позиції спостерігача (фізика), диссипативні структури (хімія), аутопоезіс (біологія), зв'язок мови і дії (культурна антропологія). В центрі зміни свідомість коштує вживання різної техніки або речовин. Це — сенсорна депривація, техніка сугестій і гіпнозу, різні школи йоги, суфізму, даосизму, шаманізму, християнського ісихазма, еротична техніка, досвід наркотичного сп'яніння, робота з різними енергетичними центрами.

Посилання[ред.ред. код]


Псі Це незавершена стаття з психології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.