Транспорт Американського Самоа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Транспорт Американського Самоа M:
Транспортна система Американського Самоа (англ.)
Транспортна система Американського Самоа (англ.)
Територія
Площа 199 км² (216-те)
Рельєф горбистий
Найвища точка гора Лата (964 м)
Повітряний
Аеропортів 3 (192-ге)
Наземний
Автошляхів 241 км (208-ме)
Водний
Узбережжя 116 км
Головний порт Паго-Паго
Адміністрування
Орган Федеральний департамент перевезень
Голова держсекретар Елейн Чао

Транспорт Американського Самоа представлений автомобільним , повітряним , водним (морським) , у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 199 км² (216-те місце у світі)[1]. Форма території країни — архіпелажна; максимальна дистанція з півночі на південь — 360 км (до атолу Свейнс), зі сходу на захід — 300 км (до атолу Роз), розміри найбільшого острова (Тутуїла) — 30 x 10 км[2][3]. Географічне положення Американського Самоа дозволяє контролювати морські транспортні шляхи між сусідніми острівними країнами Океанії[4].

Історія становлення і розвитку[ред. | ред. код]

Автомобільний[ред. | ред. код]

Загальна довжина автошляхів на Американському Самоа, станом на 2008 рік, дорівнює 241 км (207-ме місце у світі)[1].

Повітряний[ред. | ред. код]

У країні, станом на 2013 рік, діє 3 аеропорти (192-ге місце у світі), з них 3 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються наступним чином (у дужках окремо кількість без твердого покриття):

  • довші за 10 тис. футів (>3047 м) — 1 (0);
  • від 5 тис. до 3 тис. футів (1523—914 м) — 1 (0);
  • коротші за 3 тис. футів (<914 м) — 1 (0)[1].

Американське Самоа не є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO), інтереси країни в організації представляють Сполучені Штати Америки[5]. Аеропорти Американського Самоа мають літерний код ІКАО, що починається з — NS, як і сусідньої незалежної країни — Самоа (колишнє Західне Самоа)[1].

Водний[ред. | ред. код]

Морський[ред. | ред. код]

Головні морські порти країни: Паго-Паго.

Міський громадський[ред. | ред. код]

Державне управління[ред. | ред. код]

Сполучені Штати Америки здійснюють управління транспортною інфраструктурою країни через федеральний департамент перевезень. Станом на грудень 2017 року департамент в уряді Дональда Трампа очолювала державний секретар Елейн Чао[6].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г American Samoa : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 27 November. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. Атлас світу, 2005
  3. Дубович І. А., 2008
  4. Атлас. Економічна і соціальна географія світу, 2010
  5. (англ.) Convention on International Civil Aviation.
  6. United States : [англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 27 November. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

Література[ред. | ред. код]

Українською[ред. | ред. код]

Англійською[ред. | ред. код]

Російською[ред. | ред. код]

  • (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
  • (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
  • (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
  • (рос.) Шаповал Н. С. Транспортная география и транспортные системы мира : учебное пособие. — К. : Центр учбової літератури, 2006. — 188 с. — ISBN 000-0000-00-4.
  • (рос.) Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны / под ред. С. Б. Лаврова, Н. В. Каледина. — М. : Гардарики, 2002. — 928 с. — ISBN 5-8297-0039-5.
  • (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.

Посилання[ред. | ред. код]