Транспорт Анголи

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Транспорт Анголи M:
Транспортна система Анголи (англ.)
Транспортна система Анголи (англ.)
Територія
Площа 1,2 млн км² (23-тє)
Рельєф височинний
Найвища точка гора Мока (2620 м)
Повітряний
Аеропортів 176 (32-ге)
Наземний
Автошляхів 51,4 тис. км (77-ме)
Залізниць 2,9 тис. км (60-те)
Водний
Узбережжя 1600 км
Головний порт Кабінда
Водних шляхів 1,3 тис. км (54-те)
Найдовша річка Кванза (965 кілометр)
Трубопровідний
Трубопроводів 1507 км
Адміністрування
Орган Міністерство транспорту
Голова міністр Аугусту да Сілва Томас

Транспорт Анголи представлений автомобільним , залізничним , повітряним , водним (морським і річковим) і трубопровідним , у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 1 246 700 км² (23-тє місце у світі)[1]. Форма території країни — відносно компактна, з ексклавом Кабінда на півночі; максимальна дистанція з півночі на південь — 1370 км, зі сходу на захід — 1290 км[2][3]. Географічне положення Анголи дозволяє країні контролювати транспортні шляхи між Південною і Центральною Африкою, морські шляхи вздовж західного узбережжя Африки з Азії та Австралії до Європи[4].

Історія становлення і розвитку[ред. | ред. код]

Автомобільний[ред. | ред. код]

Загальна довжина автошляхів у Анголі, станом на 2001 рік, дорівнює 51 429 км, з яких 5 349 км із твердим покриттям і 46 080 км без нього (75-те місце у світі)[1].

Залізничний[ред. | ред. код]

Загальна довжина залізничних колій країни, станом на 2014 рік, становила 2 852 км (60-те місце у світі), з яких 2 729 км вузької 1067-мм колії і 123 км вузької 600-мм колії[1].

Повітряний[ред. | ред. код]

У країні, станом на 2013 рік, діє 176 аеропортів (32-ге місце у світі), з них 31 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і 145 із ґрунтовим[1]. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються так (у дужках окремо кількість без твердого покриття):

  • довші за 10 тис. футів (>3047 м) — 7 (2);
  • від 10 тис. до 8 тис. футів (3047-2438 м) — 8 (3);
  • від 8 тис. до 5 тис. футів (2437—1524 м) — 12 (31);
  • від 5 тис. до 3 тис. футів (1523—914 м) — 4 (66);
  • коротші за 3 тис. футів (<914 м) — 0 (43)[1].

У країні, станом на 2015 рік, зареєстровано 10 авіапідприємств, які оперують 55 повітряними суднами[1]. За 2015 рік загальний пасажирообіг на внутрішніх і міжнародних рейсах становив 1,2 млн осіб[1]. За 2015 рік повітряним транспортом було перевезено 46 млн тонно-кілометрів вантажів (без врахування багажу пасажирів)[1].

У країні, станом на 2013 рік, споруджено і діє 1 гелікоптерний майданчик[1].

Ангола є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — D2, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU)[5][1]. Аеропорти Анголи мають літерний код ІКАО, що починається з — FN[1].

Водний[ред. | ред. код]

Морський[ред. | ред. код]

Головні морські порти країни: Кабінда, Лобіту, Луанда, Намібе. СПГ-термінали на експорт діють у портах: Ангола-Сойо.

Морський торговий флот країни, станом на 2010 рік, складався з 7 морських суден з тоннажем понад 1 тис. реєстрових тонн (GRT) кожне (123-тє місце у світі), з яких: суховантажів — 1, танкерів для хімічної продукції — 1, вантажно-пасажирських суден — 2, нафтових танкерів — 2, ролкерів — 1[1].

Станом на 2010 рік, кількість морських торгових суден, що ходять під прапором країни, але є власністю інших держав — 1 (Іспанії — 1); зареєстровані під прапорами інших країн — 17 (Багамських Островів — 6, Кюрасао — 2, Кіпру — 1, Ліберії — 1, Мальти — 7)[1].

Річковий[ред. | ред. код]

Загальна довжина судноплавних ділянок річок і водних шляхів, доступних для суден з дедвейтом більше за 500 тонн, 2011 року становила 1 300 км (54-те місце у світі)[1].

Трубопровідний[ред. | ред. код]

Загальна довжина газогонів у Анголі, станом на 2013 рік, становила 352 км; трубопроводів зрідженого газу — 85 км; нафтогонів — 1 065 км; інших трубопроводів — 5 км[1].

Міський громадський[ред. | ред. код]

Державне управління[ред. | ред. код]

Держава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через міністерство транспорту. Станом на 15 вересня 2016 року міністерство в уряді Мануеля Домінгуша Вісенте очолював Аугусту да Сілва Томас[6].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с Angola : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 20 November. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. Атлас світу, 2005
  3. Дубович І. А., 2008
  4. Атлас. Економічна і соціальна географія світу, 2010
  5. (англ.) Convention on International Civil Aviation.
  6. Angola : [англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 20 November. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

Література[ред. | ред. код]

Українською[ред. | ред. код]

Англійською[ред. | ред. код]

Російською[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]