Транспорт Бермудських Островів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Транспорт Бермудських Островів M:
Транспортна система Бермудських Островів (англ.)
Транспортна система Бермудських Островів (англ.)
Територія
Площа 54 км² (232-ге)
Рельєф рівнинний
Найвища точка гора Таун-Гілл (76 м)
Повітряний
Аеропортів 1 (212-те)
Наземний
Автошляхів 447 км (198-ме)
Водний
Узбережжя 103 км
Головний порт Гамільтон
Адміністрування
Орган державний секретаріат транспорту
Голова держсекретар Кріс Грейлінг

Транспорт Бермудських Островів представлений автомобільним [⇨], повітряним [⇨], водним (морським) [⇨], у населених пунктах [⇨] та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 54 км² (232-ге місце у світі)[1]. Форма території країни — архіпелажна, витягнута з північного сходу на південний захід; максимальна дистанція з південного заходу на північний схід — 25 км, найбільша ширина — до 9 км (через лагуну)[2][3]. Географічне положення Бермудських Островів дозволяє контролювати жваві морські і повітряні транспортні коридори в північній Атлантиці між Європою, Африкою і Північною Америкою[4].

Історія становлення і розвитку[ред. | ред. код]

Автомобільний[ред. | ред. код]

Загальна довжина автошляхів у Бермудських Островах, станом на 2010 рік, дорівнює 447 км, з яких 225 км автошляхи загального користування, а 222 км приватні (198-ме місце у світі)[1].

Залізничний[ред. | ред. код]

Упродовж 1931—1948 років на островах діяла Бермудська залізниця, будівництво якої обійшлось інвесторам у 1 млн фунтів стерлінгів за 1 км. Це був один з найвитратніших залізничних проектів світу. На початку XXI століття маршрут розібраної залізничної колії використовується як туристичний піший і велосипедний маршрут.

Повітряний[ред. | ред. код]

У країні, станом на 2013 рік, діє 1 аеропорт (212-те місце у світі), з них 1 із твердим покриттям злітно-посадкових смугАеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються наступним чином (у дужках окремо кількість без твердого покриття):

  • від 10 тис. до 8 тис. футів (3047-2438 м) — 1 (0)[1].

Бермудські Острови є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — VP-B, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU)[5][1]. Аеропорти Бермудських Островів мають літерний код ІКАО, що починається з — TX[1].

Водний[ред. | ред. код]

Морський[ред. | ред. код]

Головні морські порти країни: Гамільтон, Ірланд-Айленд, Сент-Джордж.

Морський торговий флот країни, станом на 2010 рік, складався з 139 морських суден з тоннажем більшим за 1 тис. реєстрових тонн (GRT) кожне (41-ше місце у світі), з яких: балкерів — 22, танкерів для хімічної продукції — 3, контейнеровозів — 14, газовозів — 43, пасажирських суден — 27, вантажно-пасажирських суден — 2, нафтових танкерів — 19, рефрижераторів — 9[1].

Станом на 2010 рік, кількість морських торгових суден, що ходять під прапором країни, але є власністю інших держав — 105 (Франції — 1, Німеччини — 14, Греції — 8, Гонконгу — 4, Ірландії — 1, Ізраїлю — 3, Японії — 2, Монако — 2, Нігерії — 11, Норвегії — 5, Швеції — 14, Великої Британії — 14, Сполучених Штатів Америки — 26); зареєстровані під прапорами інших країн — 241 (Багамських Островів — 15, Кіпру — 1, Франції — 5, Греції — 3, Гонконгу — 20, Острова Мен — 7, Ліберії — 4, Мальти — 15, Маршаллових Островів — 35, Нідерландів — 1, Норвегії — 24, Панами — 27, Філіппін — 47, Сент-Вінсенту і Гренадин — 1, Сінгапуру — 25, Великої Британії — 6, Сполучених Штатів Америки — 5)[1].

Міський громадський[ред. | ред. код]

Державне управління[ред. | ред. код]

Велика Британія здійснює управління транспортною інфраструктурою залежної країни через державний секретаріат транспорту. Станом на 28 липня 2016 року департамент в уряді Терези Мей очолювала державний секретар Кріс Грейлінг[6].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж Bermuda : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 19 June. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. Атлас світу, 2005
  3. Дубович І. А., 2008
  4. Атлас. Економічна і соціальна географія світу, 2010
  5. (англ.) Convention on International Civil Aviation.
  6. United Kingdom : [англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 19 June. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

Література[ред. | ред. код]

Українською[ред. | ред. код]

Англійською[ред. | ред. код]

Російською[ред. | ред. код]

  • (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
  • (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
  • (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
  • (рос.) Шаповал Н. С. Транспортная география и транспортные системы мира : учебное пособие. — К. : Центр учбової літератури, 2006. — 188 с. — ISBN 000-0000-00-4.
  • (рос.) Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны / под ред. С. Б. Лаврова, Н. В. Каледина. — М. : Гардарики, 2002. — 928 с. — ISBN 5-8297-0039-5.
  • (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.

Посилання[ред. | ред. код]