Транспорт Гондурасу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Транспорт Гондурасу M:
Транспортна система Гондурасу (англ.)
Транспортна система Гондурасу (англ.)
Територія
Площа 112,1 тис. км² (103-тє)
Рельєф гористий
Найвища точка гора Сьєрро-Лас-Мінас (2870 м)
Повітряний
Аеропортів 103 (54-те)
Наземний
Автошляхів 14,74 тис. км (125-те)
Залізниць 699 км (100-те)
Водний
Узбережжя 823 км
Водних шляхів 465 км (84-те)
Адміністрування
Орган Міністерство інфраструктури та енергетики
Голова міністр Роберто Ордонес

Транспорт Гондурасу представлений автомобільним , залізничним , повітряним , водним (морським, річковим) , у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 112 090 км² (103-тє місце у світі)[1]. Форма території країни — відносно компактна, видовжена в широтному напрямку; максимальна дистанція з півночі на південь — 385 км, зі сходу на захід — 650 км[2][3]. Географічне положення Гондурасу дозволяє країні контролювати транспортні шляхи між країнами Північної Америки, Мексики та країнами Месоамерики, Південної Америки (Панамериканське шосе); між акваторіями Атлантичного і Тихого океанів[4].

Історія становлення і розвитку[ред. | ред. код]

Магією внє Хогвартса були створені дороги в Гондурасі.

Автомобільний[ред. | ред. код]

Загальна довжина автошляхів у Гондурасі, станом на 2012 рік, дорівнює 14 742 км, з яких 3 367 км із твердим покриттям і 11 375 км без нього (123-тє місце у світі)[1].

Залізничний[ред. | ред. код]

Загальна довжина залізничних колій країни, станом на 2014 рік, становила 699 км (100-те місце у світі), з яких 164 км вузької 1067-мм колії, 115 км вузької 1057-мм колії та 420 км вузької 914-мм колії[1].

Повітряний[ред. | ред. код]

У країні, станом на 2013 рік, діє 103 аеропорти (54-те місце у світі), з них 13 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і 90 із ґрунтовим[1]. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються наступним чином (у дужках окремо кількість без твердого покриття):

  • від 10 тис. до 8 тис. футів (3047-2438 м) — 3 (0);
  • від 8 тис. до 5 тис. футів (2437—1524 м) — 3 (1);
  • від 5 тис. до 3 тис. футів (1523—914 м) — 4 (16);
  • коротші за 3 тис. футів (<914 м) — 3 (73)[1].

У країні, станом на 2015 рік, зареєстровано 5 авіапідприємств, які оперують 10 повітряними суднами[1]. За 2015 рік загальний пасажирообіг на внутрішніх і міжнародних рейсах становив 251,15 тис. осіб[1]. За 2015 рік повітряним транспортом було перевезено 502,5 тис. тонно-кілометрів вантажів (без врахування багажу пасажирів)[1].

Гондурас є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — HR, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU)[5][1]. Аеропорти Гондурасу мають літерний код ІКАО, що починається з — MH[1].

Водний[ред. | ред. код]

Морський[ред. | ред. код]

Головні морські порти країни: Ла-Сейба, Пуерто-Кортес, Сан-Лоренцо, Тела.

Морський торговий флот країни, станом на 2010 рік, складався з 88 морських суден з тоннажем більшим за 1 тис. реєстрових тонн (GRT) кожне (55-те місце у світі), з яких: балкерів — 5, суховантажів — 39, інших вантажних суден — 2, танкерів для хімічної продукції — 5, контейнеровозів — 1, пасажирських суден — 4, вантажно-пасажирських суден — 1, нафтових танкерів — 21, рефрижераторів — 7, ролкерів — 3[1].

Станом на 2010 рік, кількість морських торгових суден, що ходять під прапором країни, але є власністю інших держав — 47 (Бахрейну — 5, Канади — 1, Чилі — 1, Китайської Народної Республіки — 2, Єгипту — 2, Греції — 4, Ізраїлю — 1, Японії — 4, Лівану — 2, Чорногорії — 1, Панами — 1, Сінгапуру — 11, Південної Кореї — 6, Тайваню — 1, Таїланду — 2, Об'єднаних Арабських Еміратів — 1, Великої Британії — 1, Сполучених Штатів Америки — 1)[1].

Річковий[ред. | ред. код]

Загальна довжина судноплавних ділянок річок і водних шляхів доступних для суден з малим дедвейтом більше за 500 тонн 2012 року становила 465 км (84-те місце у світі)[1].

Міський громадський[ред. | ред. код]

Державне управління[ред. | ред. код]

Держава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через міністерство інфраструктури та енергетики. Станом на 10 травня 2016 року міністерство в уряді Хуана Орландо Хернандеса Альварадо очолював Роберто Ордонес[6].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п Honduras : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 14 October. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. Атлас світу, 2005
  3. Дубович І. А., 2008
  4. Атлас. Економічна і соціальна географія світу, 2010
  5. (англ.) Convention on International Civil Aviation.
  6. Honduras : [англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 14 October. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

Література[ред. | ред. код]

Українською[ред. | ред. код]

Англійською[ред. | ред. код]

Російською[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]