Транспорт Еквадору

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Транспорт Еквадору M:
Транспортна система Еквадору (англ.)
Транспортна система Еквадору (англ.)
Територія
Площа 283,6 тис. км² (74-те)
Рельєф гірський
Найвища точка гора Чимборасо (6267 м)
Повітряний
Аеропортів 432 (20-те)
Наземний
Автошляхів 43,7 тис. км (84-те)
Залізниць 965 км (89-те)
Водний
Узбережжя 2237 км
Головний порт Гуаякіль
Водних шляхів 1,5 тис. км (52-ге)
Трубопровідний
Трубопроводів 4,25 тис. км
Адміністрування
Орган Міністерство транспорту і житлово-комунального господарства
Голова міністр Борис Кордова Гонсалес

Транспорт Еквадору представлений автомобільним [⇨], залізничним [⇨], повітряним [⇨], водним (морським, річковим) [⇨] і трубопровідним [⇨], у населених пунктах [⇨] та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 283 561 км² (74-те місце у світі)[1]. Форма території країни — відносно компактна; максимальна дистанція з півночі на південь — 625 км, зі сходу на захід — 735 км[2][3]. Географічне положення Еквадору дозволяє країні контролювати транспортні шляхи між андійськими країнами Південної Америки (Панамериканське шосе); морські шляхи вздовж тихоокеанського узбережжя континенту[4].

Історія становлення і розвитку[ред. | ред. код]

Автомобільний[ред. | ред. код]

Загальна довжина автошляхів у Еквадорі, станом на 2007 рік, дорівнює 43 670 км, з яких 6 472 км із твердим покриттям і 37 198 км без нього (83-тє місце у світі)[1].

Залізничний[ред. | ред. код]

Загальна довжина залізничних колій країни, станом на 2014 рік, становила 965 км (89-те місце у світі), з яких 965 км вузької 1067-мм колії[1].

Повітряний[ред. | ред. код]

У країні, станом на 2013 рік, діє 432 аеропорти (20-те місце у світі), з них 104 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і 328 із ґрунтовим[1]. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються наступним чином (у дужках окремо кількість без твердого покриття):

  • довші за 10 тис. футів (>3047 м) — 4 (0);
  • від 10 тис. до 8 тис. футів (3047-2438 м) — 5 (0);
  • від 8 тис. до 5 тис. футів (2437—1524 м) — 18 (0);
  • від 5 тис. до 3 тис. футів (1523—914 м) — 26 (37);
  • коротші за 3 тис. футів (<914 м) — 51 (291)[1].

У країні, станом на 2015 рік, зареєстровано 7 авіапідприємств, які оперують 35 повітряними суднами[1]. За 2015 рік загальний пасажирообіг на внутрішніх і міжнародних рейсах становив 5,76 млн осіб[1]. За 2015 рік повітряним транспортом було перевезено 86,12 млн тонно-кілометрів вантажів (без врахування багажу пасажирів)[1].

У країні, станом на 2013 рік, споруджено і діє 2 гелікоптерні майданчики[1].

Еквадор є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — HC, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU)[5][1]. Аеропорти Еквадору мають літерний код ІКАО, що починається з — SE[1].

Водний[ред. | ред. код]

Морський[ред. | ред. код]

Головні морські порти країни: Есмеральдас, Манта, Пуерто-Болівар. Річний вантажообіг контейнерних терміналів (дані за 2011 рік): Гуаякіль — 1,40 млн контейнерів (TEU)[1].

Морський торговий флот країни, станом на 2010 рік, складався з 44 морських суден з тоннажем більшим за 1 тис. реєстрових тонн (GRT) кожне (72-ге місце у світі), з яких: суховантажів — 1, танкерів для хімічної продукції — 4, газовозів — 1, пасажирських суден — 9, нафтових танкерів — 28, рефрижераторів — 1[1].

Станом на 2010 рік, кількість морських торгових суден, що зареєстровані під прапорами інших країн — 4 (Панами — 3, Перу — 1)[1].

Річковий[ред. | ред. код]

Загальна довжина судноплавних ділянок річок і водних шляхів, доступних для суден з дедвейтом понад 500 тонн, 2012 року становила 1 500 км (52-ге місце у світі)[1]. Більшість водних шляхів відрізані високими горами від промислових центрів й морського узбережжя країни й відносяться до басейну Амазонки.

Головні річкові порти країни: Гуаякіль на річці Гауяс.

Трубопровідний[ред. | ред. код]

Загальна довжина газогонів у Еквадорі, станом на 2013 рік, становила 71 км; нафтогонів — 2 131 км; нафтогонів для важкої нафти — 527 км; продуктогонів — 1 526 км[1].

Міський громадський[ред. | ред. код]

Державне управління[ред. | ред. код]

Держава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через міністерство транспорту і житлово-комунального господарства. Станом на 16 листопада 2016 року міністерство в уряді Рафаеля Корреа Дельгадо очолював Борис Кордова Гонсалес[6].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т Ecuador : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 20 July. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. Атлас світу, 2005
  3. Дубович І. А., 2008
  4. Атлас. Економічна і соціальна географія світу, 2010
  5. (англ.) Convention on International Civil Aviation.
  6. Ecuador : [англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 20 July. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

Література[ред. | ред. код]

Українською[ред. | ред. код]

Англійською[ред. | ред. код]

Російською[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]