Транспорт Йорданії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Транспорт Йорданії M:
Транспортна система Йорданії (англ.)
Транспортна система Йорданії (англ.)
Територія
Площа 89,3 тис. км² (112-те)
Рельєф височинний
Найвища точка гора Джабаль-Умм-ад-Дами (1854 м)
Повітряний
Аеропортів 18 (140-ве)
Наземний
Автошляхів 7,2 тис. км (144-те)
Залізниць 507 км (114-те)
Водний
Узбережжя 26 км
Головний порт Акаба
Трубопровідний
Трубопроводів 522 км
Адміністрування
Орган Міністерство транспорту
Голова міністр Єх'я Кісбі

Транспорт Йорданії представлений автомобільним [⇨], залізничним [⇨], повітряним [⇨], водним (морським) [⇨] і трубопровідним [⇨], у населених пунктах [⇨] та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 89 342 км² (112-те місце у світі)[1]. Форма території країни — складна; максимальна дистанція з півночі на південь — 580 км, зі сходу на захід — 360 км[2][3]. Географічне положення Йорданії дозволяє країні контролювати транспортні шляхи виходу країн Близького Сходу до акваторії Червоного моря[4].

Історія становлення і розвитку[ред. | ред. код]

Автомобільний[ред. | ред. код]

Загальна довжина автошляхів в Йорданії, станом на 2011 рік, дорівнює 7 203 км із твердим покриттям (144-те місце у світі)[1].

Залізничний[ред. | ред. код]

Загальна довжина залізничних колій країни, станом на 2008 рік, становила 507 км (114-те місце у світі), з яких 507 км вузької 1050-мм колії[1].

Повітряний[ред. | ред. код]

У країні, станом на 2013 рік, діє 18 аеропортів (140-ве місце у світі), з них 16 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і 2 із ґрунтовим[1]. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються так (у дужках окремо кількість без твердого покриття):

  • довші за 10 тис. футів (>3047 м) — 8 (0);
  • від 10 тис. до 8 тис. футів (3047-2438 м) — 5 (0);
  • від 8 тис. до 5 тис. футів (2437—1524 м) — 2 (0);
  • від 5 тис. до 3 тис. футів (1523—914 м) — 1 (0);
  • коротші за 3 тис. футів (<914 м) — 0 (2)[1].

У країні, станом на 2015 рік, зареєстровано 7 авіапідприємств, які оперують 40 повітряними суднами[1]. За 2015 рік загальний пасажирообіг на внутрішніх і міжнародних рейсах становив 3,06 млн осіб[1]. За 2015 рік повітряним транспортом було перевезено 169,10 млн тонно-кілометрів вантажів (без врахування багажу пасажирів)[1].

У країні, станом на 2012 рік, споруджено і діє 1 гелікоптерний майданчик[1].

Йорданія є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — JY, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU)[5][1]. Аеропорти Йорданії мають літерний код ІКАО, що починається з — OJ[1].

Водний[ред. | ред. код]

Головний морський порт країни: Акаба.

Морський торговий флот країни, станом на 2010 рік, складався з 12 морських суден з тоннажем понад 1 тис. реєстрових тонн (GRT) кожне (106-те місце у світі), з яких: суховантажів — 4, вантажно-пасажирських суден — 6, нафтових танкерів — 1, ролкерів — 1[1].

Станом на 2010 рік, кількість морських торгових суден, що ходять під прапором країни, але є власністю інших держав — 2 (Об'єднаних Арабських Еміратів — 2); зареєстровані під прапорами інших країн — 16 (Багамських Островів — 2, Єгипту — 2, Індонезії — 1, Панами — 11)[1].

Трубопровідний[ред. | ред. код]

Загальна довжина газогонів в Йорданії, станом на 2013 рік, становила 473 км; нафтогонів — 49 км[1].

Міський громадський[ред. | ред. код]

Державне управління[ред. | ред. код]

Держава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через міністерство транспорту. Станом на 3 червня 2016 року міністерство в уряді Гані Мулькі очолював Єх'я Кісбі[6].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п р Jordan : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 21 May. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. Атлас світу, 2005
  3. Дубович І. А., 2008
  4. Атлас. Економічна і соціальна географія світу, 2010
  5. (англ.) Convention on International Civil Aviation.
  6. Jordan : [англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 21 May. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

Література[ред. | ред. код]

Українською[ред. | ред. код]

Англійською[ред. | ред. код]

Російською[ред. | ред. код]

  • (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
  • (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
  • (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
  • (рос.) Шаповал Н. С. Транспортная география и транспортные системы мира : учебное пособие. — К. : Центр учбової літератури, 2006. — 188 с. — ISBN 000-0000-00-4.
  • (рос.) Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны / под ред. С. Б. Лаврова, Н. В. Каледина. — М. : Гардарики, 2002. — 928 с. — ISBN 5-8297-0039-5.
  • (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.

Посилання[ред. | ред. код]