Транспорт Катару

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Транспорт Катару M:
Транспортна система Катару (англ.)
Транспортна система Катару (англ.)
Територія
Площа 11,6 тис. км² (166-те)
Рельєф рівнинний
Найвища точка пагорб Туваїр-ель-Гамір (103 м)
Повітряний
Аеропортів 6 (178-ме)
Наземний
Автошляхів 9,8 тис. км (136-те)
Водний
Узбережжя 563 км
Головний порт Доха
Трубопровідний
Трубопроводів 3,8 тис. км
Адміністрування
Орган Міністерство транспорту і зв'язку
Голова міністр Ясім Сейф Ахмад аль-Султані

Транспорт Катару представлений автомобільним [⇨], повітряним [⇨], водним (морським) [⇨] і трубопровідним [⇨], у населених пунктах [⇨] та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 11 586 км² (166-те місце у світі)[1]. Форма території країни — витягнута в меридіональному напрямку; максимальна дистанція з півночі на південь — 185 км, зі сходу на захід — 90 км[2][3]. Географічне положення Катару дозволяє країні контролювати морські транспортні шляхи в акваторії Перської затоки[4].

Історія становлення і розвитку[ред. | ред. код]

Автомобільний[ред. | ред. код]

Загальна довжина автошляхів у Катарі, станом на 2010 рік, дорівнює 9 830 км (136-те місце у світі)[1].

Повітряний[ред. | ред. код]

У країні, станом на 2013 рік, діє 6 аеропортів (178-ме місце у світі), з них 4 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і 2 із ґрунтовим[1]. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються так (у дужках окремо кількість без твердого покриття):

  • довші за 10 тис. футів (>3047 м) — 3 (0);
  • від 8 тис. до 5 тис. футів (2437—1524 м) — 1 (0);
  • від 5 тис. до 3 тис. футів (1523—914 м) — 0 (1);
  • коротші за 3 тис. футів (<914 м) — 0 (1)[1].

У країні, станом на 2015 рік, зареєстровано 2 авіапідприємства, які оперують 199 повітряними суднами[1]. За 2015 рік загальний пасажирообіг на внутрішніх і міжнародних рейсах становив 25,26 млн осіб[1]. За 2015 рік повітряним транспортом було перевезено 7,56 млрд тонно-кілометрів вантажів (без врахування багажу пасажирів)[1].

У країні, станом на 2013 рік, споруджено і діє 1 гелікоптерний майданчик[1].

Катар є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — A7, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU)[5][1]. Аеропорти Катару мають літерний код ІКАО, що починається з — OT[1].

Водний[ред. | ред. код]

Морський[ред. | ред. код]

Головні морські порти країни: Доха, Умм-Саїд, Рас-Лаффан. СПГ-термінали для експорту скрапленого природного газу діють в портах: Рас-Лаффан.

Морський торговий флот країни, станом на 2010 рік, складався з 28 морських суден з тоннажем понад 1 тис. реєстрових тонн (GRT) кожне (87-ме місце у світі), з яких: балкерів — 3, танкерів для хімічної продукції — 2, контейнеровозів — 13, газовозів — 6, нафтових танкерів — 4[1].

Станом на 2010 рік, кількість морських торгових суден, що ходять під прапором країни, але є власністю інших держав — 6 (Кувейту — 6); зареєстровані під прапорами інших країн — 35 (Ліберії — 5, Маршаллових Островів — 29, Панами — 1)[1].

Трубопровідний[ред. | ред. код]

Загальна довжина газогонів у Катарі, станом на 2013 рік, становила 2 883 км; трубопроводів зрідженого газу — 90 км; нафтогонів — 745 км; продуктогонів — 103 км[1].

Міський громадський[ред. | ред. код]

Державне управління[ред. | ред. код]

Держава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через міністерство транспорту і зв'язку. Станом на 3 лютого 2016 року міністерство в уряді Абдалла ібн Насір ібн Халіфа аль-Тані очолював Ясім Сейф Ахмад аль-Султані[6].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п Qatar : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 17 July. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. Атлас світу, 2005
  3. Дубович І. А., 2008
  4. Атлас. Економічна і соціальна географія світу, 2010
  5. (англ.) Convention on International Civil Aviation.
  6. Qatar : [англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 17 July. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

Література[ред. | ред. код]

Українською[ред. | ред. код]

Англійською[ред. | ред. код]

Російською[ред. | ред. код]

  • (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
  • (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
  • (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
  • (рос.) Шаповал Н. С. Транспортная география и транспортные системы мира : учебное пособие. — К. : Центр учбової літератури, 2006. — 188 с. — ISBN 000-0000-00-4.
  • (рос.) Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны / под ред. С. Б. Лаврова, Н. В. Каледина. — М. : Гардарики, 2002. — 928 с. — ISBN 5-8297-0039-5.
  • (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.

Посилання[ред. | ред. код]