Транспорт Лаосу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Транспорт Лаосу M:
Транспортна система Лаосу (англ.)
Транспортна система Лаосу (англ.)
Територія
Площа 236,8 тис. км² (84-те)
Рельєф гористий
Найвища точка гора Фубіа (2817 м)
Повітряний
Аеропортів 41 (103-тє)
Наземний
Автошляхів 39,7 тис. км (89-те)
Водний
Узбережжя 0 км
Водних шляхів 4,6 тис. км (23-тє)
Найдовша річка Меконг (4350 кілометр)
Трубопровідний
Трубопроводів 540 км
Адміністрування
Орган Міністерство пошти, телекомунікацій і зв'язку
Голова міністр Тхансамай Коммасіт

Транспорт Лаосу представлений автомобільним [⇨], повітряним [⇨], водним (річковим) [⇨] і трубопровідним [⇨], у населених пунктах [⇨] та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 236 800 км² (84-те місце у світі)[1]. Форма території країни — видовжена в субмеридіональному напрямку; максимальна дистанція з півночі на південь — 1045 км, зі сходу на захід — 510 км[2][3]. Географічне положення Лаосу дозволяє країні контролювати транспортні шляхи головною водною артерією Індокитаю — річкою Меконг[4].

Історія становлення і розвитку[ред. | ред. код]

Автомобільний[ред. | ред. код]

Загальна довжина автошляхів у Лаосі, станом на 2009 рік, дорівнює 39 586 км, з яких 5 415 км із твердим покриттям і 34 171 км без нього (89-те місце у світі)[1].

Повітряний[ред. | ред. код]

У країні, станом на 2013 рік, діє 41 аеропорт (103-тє місце у світі), з них 8 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і 33 із ґрунтовим[1]. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються так (у дужках окремо кількість без твердого покриття):

  • від 10 тис. до 8 тис. футів (3047-2438 м) — 3 (0);
  • від 8 тис. до 5 тис. футів (2437—1524 м) — 4 (2);
  • від 5 тис. до 3 тис. футів (1523—914 м) — 1 (9);
  • коротші за 3 тис. футів (<914 м) — 0 (22)[1].

У країні, станом на 2015 рік, зареєстроване 1 авіапідприємство, яке оперує 11 повітряним судном[1]. За 2015 рік загальний пасажирообіг на внутрішніх і міжнародних рейсах становив 1,18 млн осіб[1]. За 2015 рік повітряним транспортом було перевезено 1,35 млн тонно-кілометрів вантажів (без врахування багажу пасажирів)[1].

Лаос є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — RDPL, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU)[5][1]. Аеропорти Лаосу мають літерний код ІКАО, що починається з — VL[1].

Водний[ред. | ред. код]

Річковий[ред. | ред. код]

Загальна довжина судноплавних ділянок річок і водних шляхів, доступних для суден з дедвейтом більше за 500 тонн, 2012 року становила 4 600 км (23-тє місце у світі)[1]. Головна водна транспортна артерія країни — річка Меконг і її притоки. Додатково доступні 2 900 км водних шляхів для малорозмірних суден з осадкою не більше 0,5 м.

Трубопровідний[ред. | ред. код]

Загальна довжина продуктогонів в Лаосі, станом на 2013 рік, становила 540 км[1].

Міський громадський[ред. | ред. код]

Державне управління[ред. | ред. код]

Держава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через міністерство пошти, телекомунікацій і зв'язку. Станом на 29 квітня 2016 року міністерство в уряді Тхонглуна Сісуліта очолював Тхансамай Коммасіт[6].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м Laos : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 21 May. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. Атлас світу, 2005
  3. Дубович І. А., 2008
  4. Атлас. Економічна і соціальна географія світу, 2010
  5. (англ.) Convention on International Civil Aviation.
  6. Laos : [англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 21 May. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

Література[ред. | ред. код]

Українською[ред. | ред. код]

Англійською[ред. | ред. код]

Російською[ред. | ред. код]

  • (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
  • (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
  • (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
  • (рос.) Шаповал Н. С. Транспортная география и транспортные системы мира : учебное пособие. — К. : Центр учбової літератури, 2006. — 188 с. — ISBN 000-0000-00-4.
  • (рос.) Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны / под ред. С. Б. Лаврова, Н. В. Каледина. — М. : Гардарики, 2002. — 928 с. — ISBN 5-8297-0039-5.
  • (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.

Посилання[ред. | ред. код]