Транспорт Ліберії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Транспорт Ліберії M:
Транспортна система Ліберії (англ.)
Транспортна система Ліберії (англ.)
Територія
Площа 111,4 тис. км² (104-те)
Рельєф гористий
Найвища точка гора Вутеве (1380 м)
Повітряний
Аеропортів 29 (117-те)
Наземний
Автошляхів 106,0 тис. км (134-те)
Залізниць 429 км (119-те)
Водний
Узбережжя 579 км
Головний порт Монровія
Трубопровідний
Трубопроводів 4 км
Адміністрування
Орган Міністерство транспорту
Голова міністр Торнолах Варпілах

Транспорт Ліберії представлений автомобільним , залізничним , повітряним , водним (морським і річковим) і трубопровідним , у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 111 369 км² (104-те місце у світі)[1]. Форма території країни — компактна, видовжена з північного заходу на південний схід; максимальна дистанція з півночі на південь — 340 км, зі сходу на захід — 370 км[2][3]. Географічне положення Ліберії дозволяє морські транспортні шляхи між Америкою, Європою та Азією з Австралією; сухопутне сполучення між країнами Західної Африки[4].

Історія становлення і розвитку[ред. | ред. код]

Автомобільний[ред. | ред. код]

Загальна довжина автошляхів у Ліберії, станом на 2000 рік, дорівнює 10 600 км, з яких 657 км із твердим покриттям і 9 943 км без нього (134-те місце у світі)[1].

Залізничний[ред. | ред. код]

Загальна довжина залізничних колій країни, станом на 2008 рік, становила 429 км (119-те місце у світі), з яких 345 км стандартної 1435-мм колії, 84 км вузької 1067-мм колії[1]. Більшість ділянок залізниці в країні було виведено з ладу під час громадянських конфліктів й переворотів 1980-х і 2003 років; частково рух відновлено.

Повітряний[ред. | ред. код]

У країні, станом на 2013 рік, діє 29 аеропортів (117-те місце у світі), з них 2 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і 27 із ґрунтовим[1]. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються так (у дужках окремо кількість без твердого покриття):

  • довші за 10 тис. футів (>3047 м) — 1 (0);
  • від 8 тис. до 5 тис. футів (2437—1524 м) — 1 (5);
  • від 5 тис. до 3 тис. футів (1523—914 м) — 0 (8);
  • коротші за 3 тис. футів (<914 м) — 0 (14)[1].

Ліберія є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — A8, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU)[1][5]. Аеропорти Ліберії мають літерний код ІКАО, що починається з — GL[1].

Водний[ред. | ред. код]

Морський[ред. | ред. код]

Головні морські порти країни: Б'юкенен, Монровія.

Морський торговий флот країни, станом на 2010 рік, складався з 2559 морських суден з тоннажем понад 1 тис. реєстрових тонн (GRT) кожне (2-ге місце у світі), з яких: ліхтеровозів — 5, балкерів — 662, суховантажів — 143, інших вантажних суден — 2, танкерів для хімічної продукції — 248, нафторудовозів — 8, контейнеровозів — 937, газовозів — 92, пасажирських суден — 2, вантажно-пасажирських суден — 2, нафтових танкерів — 526, рефрижераторів — 102, ролкерів — 5, спеціалізованих танкерів — 10, автовозів — 27[1].

Станом на 2010 рік, кількість морських торгових суден, що ходять під прапором країни, але є власністю інших держав — 2559 (Анголи — 1, Аргентини — 1, Австралії — 1, Бельгії — 1, Бермудських Островів — 4, Бразилії — 20, Канади — 2, Чилі — 9, Китайської Народної Республіки — 4, Хорватії — 1, Кіпру — 9, Данії — 8, Єгипту — 3, Німеччини — 1185, Гібралтару — 5, Греції — 505, Гонконгу — 48, Індії — 8, Індонезії — 4, Ізраїлю — 34, Італії — 47, Японії — 110, Латвії — 5, Лівану — 1, Монако — 8, Нідерландів — 31, Нігерії — 4, Норвегії — 38, Польщі — 13, Катару — 5, Румунії — 3, Російської Федерації — 109, Саудівської Аравії — 20, Сінгапуру — 22, Словенії — 7, Південної Кореї — 2, Швеції — 12, Швейцарії — 25, Сирії — 1, Тайваню — 94, Туреччини — 16, Об'єднаних Арабських Еміратів — 37, Великої Британії — 32, України — 10, Уругваю — 1, Сполучених Штатів Америки — 53)[1].

Трубопровідний[ред. | ред. код]

Загальна довжина нафтогонів в Ліберії, станом на 2013 рік, становила 4 км[1].

Міський громадський[ред. | ред. код]

Державне управління[ред. | ред. код]

Держава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через міністерство транспорту. Станом на 15 січня 2015 року міністерство в уряді Еллен Джонсон-Серліфи очолював Торнолах Варпілах[6].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л Liberia : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 12 October. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. Атлас світу, 2005
  3. Дубович І. А., 2008
  4. Атлас. Економічна і соціальна географія світу, 2010
  5. (англ.) Convention on International Civil Aviation.
  6. Liberia : [англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 12 October. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

Література[ред. | ред. код]

Українською[ред. | ред. код]

Англійською[ред. | ред. код]

Російською[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]