Транспорт Марокко

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Транспорт Марокко M:
Транспортна система Марокко (англ.)
Транспортна система Марокко (англ.)
Територія
Площа 446,6 тис. км² (58-ме)
Рельєф гірський
Найвища точка гора Тубкаль (4165 м)
Повітряний
Аеропортів 55 (86-те)
Наземний
Автошляхів 58,4 тис. км (74-те)
Залізниць 2,1 тис. км (71-ше)
Водний
Узбережжя 1835 км
Головний порт Касабланка
Трубопровідний
Трубопроводів 1389 км
Адміністрування
Орган Міністерство техніки і транспорту
Голова міністр Азіз Раббах

Транспорт Марокко представлений автомобільним [⇨], залізничним [⇨], повітряним [⇨], водним (морським) [⇨] і трубопровідним [⇨], у населених пунктах [⇨] та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 446 550 км² (58-ме місце у світі)[1]. Форма території країни — видовжена в субширотному напрямку; максимальна дистанція з півночі на південь — 910 км, зі сходу на захід — 1170 км[2][3]. Географічне положення Марокко дозволяє країні контролювати транспортні шляхи в Північній Африці; морське сполучення між Африкою і Західною Європою, між акваторіями Атлантичного океану та Середземного моря (через Гібралтарську протоку)[4].

Історія становлення і розвитку[ред. | ред. код]

Автомобільний[ред. | ред. код]

Загальна довжина автошляхів у Марокко, станом на 2015 рік, дорівнює 58 395 км, з яких 41 116 км із твердим покриттям (1 080 км швидкісних автомагістралей) і 17 279 км без нього (73-тє місце у світі)[1].

Залізничний[ред. | ред. код]

Загальна довжина залізничних колій країни, станом на 2014 рік, становила 2 067 км (71-ше місце у світі), з яких 2 067 км стандартної 1435-мм колії (1 022 км електрифіковано)[1].

Повітряний[ред. | ред. код]

У країні, станом на 2013 рік, діє 55 аеропортів (86-те місце у світі), з них 31 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і 24 із ґрунтовим[1]. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються так (у дужках окремо кількість без твердого покриття):

  • довші за 10 тис. футів (>3047 м) — 11 (0);
  • від 10 тис. до 8 тис. футів (3047-2438 м) — 9 (1);
  • від 8 тис. до 5 тис. футів (2437—1524 м) — 7 (7);
  • від 5 тис. до 3 тис. футів (1523—914 м) — 4 (11);
  • коротші за 3 тис. футів (<914 м) — 0 (5)[1].

У країні, станом на 2015 рік, зареєстровано 4 авіапідприємства, які оперують 65 повітряними суднами[1]. За 2015 рік загальний пасажирообіг на внутрішніх і міжнародних рейсах становив 6,78 млн осіб[1]. За 2015 рік повітряним транспортом було перевезено 47,8 млн тонно-кілометрів вантажів (без врахування багажу пасажирів)[1].

У країні, станом на 2013 рік, споруджено і діє 1 гелікоптерний майданчик[1].

Марокко є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — CN, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU)[1][5]. Аеропорти Марокко мають літерний код ІКАО, що починається з — GM[1].

Водний[ред. | ред. код]

Морський[ред. | ред. код]

Головні морські порти країни: Касабланка, Джорф-Лафсар, Мохамедія, Сафі, Танжер.

Морський торговий флот країни, станом на 2010 рік, складався з 26 морських суден з тоннажем понад 1 тис. реєстрових тонн (GRT) кожне (88-ме місце у світі), з яких: суховантажів — 1, танкерів для хімічної продукції — 3, контейнеровозів — 6, вантажно-пасажирських суден — 14, ролкерів — 2[1].

Станом на 2010 рік, кількість морських торгових суден, що ходять під прапором країни, але є власністю інших держав — 14 (Франції — 3, Німеччини — 1, Італії — 1, Іспанії — 9); зареєстровані під прапорами інших країн — 4 (Гібралтару)[1].

Трубопровідний[ред. | ред. код]

Загальна довжина газогонів у Марокко, станом на 2013 рік, становила 944 км; нафтогонів — 270 км; продуктогонів — 175 км[1].

Міський громадський[ред. | ред. код]

Державне управління[ред. | ред. код]

Держава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через міністерство техніки і транспорту. Станом на року міністерство в уряді Абделіллаха Бенкіране очолював Азіз Раббах[6].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п р Morocco : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 15 July. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. Атлас світу, 2005
  3. Дубович І. А., 2008
  4. Атлас. Економічна і соціальна географія світу, 2010
  5. (англ.) Convention on International Civil Aviation.
  6. Morocco : [англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 15 July. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

Література[ред. | ред. код]

Українською[ред. | ред. код]

Англійською[ред. | ред. код]

Російською[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]