Транспорт Монголії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Транспорт Монголії M:
Транспортна система Монголії (англ.)
Транспортна система Монголії (англ.)
Територія
Площа 1,6 млн км² (19-те)
Рельєф рівнинно-гористий
Найвища точка гора Хуйтен-Оргіл (4374 м)
Повітряний
Аеропортів 44 (98-ме)
Наземний
Автошляхів 49,2 тис. км (79-те)
Залізниць 1,8 тис. км (75-те)
Водний
Узбережжя 0 км
Водних шляхів 580 км (81-ше)
Адміністрування
Орган Міністерство шляхів сполучення і перевезень
Голова міністр Дангаа Ганбат

Транспорт Монголії представлений автомобільним , залізничним , повітряним , водним (річковим і озерним) і трубопровідним , у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 1 564 116 км² (19-те місце у світі)[1]. Форма території країни — витягнута широтно; максимальна дистанція з півночі на південь — 1270 км, зі сходу на захід — 2415 км[2][3]. Географічне положення Монголії дозволяє країні контролювати транспортні шляхи з Північної Азії до Східної[4].

Історія становлення і розвитку[ред. | ред. код]

Автомобільний[ред. | ред. код]

Загальна довжина автошляхів у Монголії, станом на 2013 рік, дорівнює 49 249 км, з яких 4 800 км із твердим покриттям і 44 449 км без нього (77-ме місце у світі)[1].

Залізничний[ред. | ред. код]

Загальна довжина залізничних колій країни, станом на 2014 рік, становила 1 815 км (75-те місце у світі), з яких 1 815 км широкої 1520-мм колії[1] Національний оператор залізниці знаходиться в спільній власності уряду Монголії і російської державної компанії РЖД.

Повітряний[ред. | ред. код]

У країні, станом на 2013 рік, діє 44 аеропорти (98-ме місце у світі), з них 15 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і 29 із ґрунтовим[1]. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються так (у дужках окремо кількість без твердого покриття):

  • довші за 10 тис. футів (>3047 м) — 2 (2);
  • від 10 тис. до 8 тис. футів (3047-2438 м) — 10 (2);
  • від 8 тис. до 5 тис. футів (2437—1524 м) — 3 (24);
  • коротші за 3 тис. футів (<914 м) — 0 (1)[1].

У країні, станом на 2015 рік, зареєстровано 3 авіапідприємства, які оперують 12 повітряними суднами[1]. За 2015 рік загальний пасажирообіг на внутрішніх і міжнародних рейсах становив 541,1 тис. осіб[1]. За 2015 рік повітряним транспортом було перевезено 7,1 млн тонно-кілометрів вантажів (без врахування багажу пасажирів)[1].

У країні, станом на 2013 рік, споруджено і діє 1 гелікоптерний майданчик[1].

Монголія є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — JU, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU)[1][5]. Аеропорти Монголії мають літерний код ІКАО, що починається з — ZM[1].

Водний[ред. | ред. код]

Країна не має виходу до вод Світового океану, але згідно норм морського права має право на власний морський прапор.

Морський торговий флот країни, станом на 2010 рік, складався з 57 морських суден з тоннажем понад 1 тис. реєстрових тонн (GRT) кожне (68-ме місце у світі), з яких: балкерів — 21, суховантажів — 25, танкерів для хімічної продукції — 1, контейнеровозів — 2, газовозів — 2, вантажно-пасажирських суден — 2, ролкерів — 3, автовозів — 1[1].

Станом на 2010 рік, кількість морських торгових суден, що ходять під прапором країни, але є власністю інших держав — 44 (Індонезії — 2, Японії — 2, Північної Кореї — 1, Російської Федерації — 2, Сінгапуру — 3, України — 1, В'єтнаму — 33)[1].

Річковий[ред. | ред. код]

Загальна довжина судноплавних ділянок річок і водних шляхів, доступних для суден з дедвейтом більше за 500 тонн, 2010 року становила 580 км (81-ше місце у світі)[1]. Головні водні транспортні артерії країни: озеро Хубсуґул (135 км), річки Селенга (270 км) і Орхон (175 км) на півночі. Річки й озера вільні від криги з травня по серпень.

Міський громадський[ред. | ред. код]

Державне управління[ред. | ред. код]

Держава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через міністерство шляхів сполучення і перевезень. Станом на 12 серпня 2016 року міністерство в уряді Джаргалтулги Ерденебата очолював Дангаа Ганбат[6].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п р Mongolia : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 17 October. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. Атлас світу, 2005
  3. Дубович І. А., 2008
  4. Атлас. Економічна і соціальна географія світу, 2010
  5. (англ.) Convention on International Civil Aviation.
  6. Mongolia : [англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 17 October. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

Література[ред. | ред. код]

Українською[ред. | ред. код]

Англійською[ред. | ред. код]

Російською[ред. | ред. код]

  • (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
  • (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
  • (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
  • (рос.) Шаповал Н. С. Транспортная география и транспортные системы мира : учебное пособие. — К. : Центр учбової літератури, 2006. — 188 с. — ISBN 000-0000-00-4.
  • (рос.) Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны / под ред. С. Б. Лаврова, Н. В. Каледина. — М. : Гардарики, 2002. — 928 с. — ISBN 5-8297-0039-5.
  • (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.

Посилання[ред. | ред. код]