Транспорт Оману

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Транспорт Оману M:
Транспортна система Оману, 1996 рік (англ.)
Транспортна система Оману, 1996 рік (англ.)
Територія
Площа 309,5 тис. км² (71-ше)
Рельєф горбистий
Найвища точка гора Еш-Шамс (2980 м)
Повітряний
Аеропортів 132 (44-те)
Наземний
Автошляхів 60,2 тис. км (70-те)
Водний
Узбережжя 2092 км
Головний порт Міна-Султан-Кабус
Трубопровідний
Трубопроводів 8,2 тис. км
Адміністрування
Орган Міністерство транспорту і зв'язку
Голова міністр Ахмад ібн Мухаммад ібн Салім аль-Футайсі

Транспорт Оману представлений автомобільним [⇨], залізничним [⇨], повітряним [⇨], водним (морським) [⇨] і трубопровідним [⇨], у населених пунктах [⇨] та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 309 500 км² (71-ше місце у світі)[1]. Форма території країни — складна, витягнута субмеридіанально, з ексклавом Мусандам; максимальна дистанція з півночі на південь — 805 км, зі сходу на захід — 645 км[2][3]. Географічне положення Оману дозволяє країні контролювати транспортні шляхи між Східною Африкою, Близьким Сходом і Південною Азією, вхід до Перської затоки через Ормузьку протоку[4].

Історія становлення і розвитку[ред. | ред. код]

Автомобільний[ред. | ред. код]

Загальна довжина автошляхів у Омані, станом на 2014 рік, дорівнює 60 230 км, з яких 29 685 км із твердим покриттям (1 943 км швидкісних автомагістралей) і 30 545 км без нього (69-те місце у світі)[1].

Повітряний[ред. | ред. код]

У країні, станом на 2013 рік, діє 132 аеропорти (44-те місце у світі), з них 13 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і 119 із ґрунтовим[1]. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються так (у дужках окремо кількість без твердого покриття):

  • довші за 10 тис. футів (>3047 м) — 7 (2);
  • від 10 тис. до 8 тис. футів (3047-2438 м) — 5 (7);
  • від 8 тис. до 5 тис. футів (2437—1524 м) — 0 (51);
  • від 5 тис. до 3 тис. футів (1523—914 м) — 1 (33);
  • коротші за 3 тис. футів (<914 м) — 0 (26)[1].

У країні, станом на 2015 рік, зареєстроване 1 авіапідприємство, яке оперує 45 повітряними суднами[1]. За 2015 рік загальний пасажирообіг на внутрішніх і міжнародних рейсах становив 6,5 млн осіб[1]. За 2015 рік повітряним транспортом було перевезено 412,2 млн тонно-кілометрів вантажів (без врахування багажу пасажирів)[1].

У країні, станом на 2013 рік, споруджено і діє 3 гелікоптерні майданчики[1].

Оман є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — A4O, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU)[5][1]. Аеропорти Оману мають літерний код ІКАО, що починається з — OO[1].

Водний[ред. | ред. код]

Морський[ред. | ред. код]

Головні морські порти країни: Міна-Султан-Кабус, Салалах, Сухар. Річний вантажообіг контейнерних терміналів (дані за 2011 рік): Салалах — 3,20 млн контейнерів (TEU)[1]. СПГ-термінали для експорту скрапленого природного газу діють в портах: Калхат.

Морський торговий флот країни, станом на 2010 рік, складався з 5 морських суден з тоннажем понад 1 тис. реєстрових тонн (GRT) кожне (128-ме місце у світі), з яких: танкерів для хімічної продукції — 1, пасажирських суден — 1, вантажно-пасажирських суден — 3[1].

Станом на 2010 рік, кількість морських торгових суден, що зареєстровані під прапорами інших країн — 15 (Мальти — 5, Панами — 10)[1].

Трубопровідний[ред. | ред. код]

Загальна довжина газогонів у Омані, станом на 2013 рік, становила 4 337 км; нафтогонів — 3 558 км; інших трубопроводів — 33 км; продуктогонів — 264 км[1].

Міський громадський[ред. | ред. код]

Державне управління[ред. | ред. код]

Держава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через міністерство транспорту і зв'язку. Станом на 30 березня 2016 року міністерство в уряді Кабуса ібн Саїд аль-Саїда очолював Ахмад ібн Мухаммад ібн Салім аль-Футайсі[6].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п р Oman : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 25 June. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. Атлас світу, 2005
  3. Дубович І. А., 2008
  4. Атлас. Економічна і соціальна географія світу, 2010
  5. (англ.) Convention on International Civil Aviation.
  6. Oman : [англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 25 June. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

Література[ред. | ред. код]

Українською[ред. | ред. код]

Англійською[ред. | ред. код]

Російською[ред. | ред. код]

  • (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
  • (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
  • (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
  • (рос.) Шаповал Н. С. Транспортная география и транспортные системы мира : учебное пособие. — К. : Центр учбової літератури, 2006. — 188 с. — ISBN 000-0000-00-4.
  • (рос.) Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны / под ред. С. Б. Лаврова, Н. В. Каледина. — М. : Гардарики, 2002. — 928 с. — ISBN 5-8297-0039-5.
  • (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.

Посилання[ред. | ред. код]