Транспорт Пуерто-Рико

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Транспорт Пуерто-Рико M:
Транспортна система Пуерто-Рико (англ.)
Транспортна система Пуерто-Рико (англ.)
Територія
Площа 13,8 тис. км² (163-тє)
Рельєф гористий
Найвища точка гора Сьєрро-де-Пунта (1338 м)
Повітряний
Аеропортів 29 (119-те)
Наземний
Автошляхів 26,9 тис. км (99-те)
Водний
Узбережжя 501 км
Головний порт Сан-Хуан
Адміністрування
Орган Федеральний департамент перевезень
Голова держсекретар Елейн Чао

Транспорт Пуерто-Рико представлений автомобільним , повітряним , водним (морським) , у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 13 790 км² (163-тє місце у світі)[1]. Форма території країни — видовжена в широтному напрямку; максимальна дистанція з півночі на південь — 60 км, зі сходу на захід — 175 км[2][3]. Географічне положення Пуерто-Рико дозволяє контролювати морські транспортні шляхи між акваторіями Карибського моря та північної частини Атлантики (протока Мона)[4].

Історія становлення і розвитку[ред.ред. код]

Автомобільний[ред.ред. код]

Загальна довжина автошляхів у Пуерто-Рико, станом на 2012 рік, дорівнює 26 862 км із твердим покриттям (454 км швидкісних автомагістралей) (99-те місце у світі)[1].

Повітряний[ред.ред. код]

У країні, станом на 2013 рік, діє 29 аеропортів (119-те місце у світі), з них 17 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і 12 із ґрунтовим[1]. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються наступним чином (у дужках окремо кількість без твердого покриття):

  • довші за 10 тис. футів (>3047 м) — 2 (0);
  • від 10 тис. до 8 тис. футів (3047-2438 м) — 1 (0);
  • від 8 тис. до 5 тис. футів (2437—1524 м) — 2 (1);
  • від 5 тис. до 3 тис. футів (1523—914 м) — 7 (1);
  • коротші за 3 тис. футів (<914 м) — 5 (10)[1].

Пуерто-Рико не є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO), країну представляють США[5]. Аеропорти Пуерто-Рико мають літерний код ІКАО, що починається з — TJ[1].

Водний[ред.ред. код]

Морський[ред.ред. код]

Головні морські порти країни: Енсенада-Хонда, Маягуес, Гваянілья, Понсе, Сан-Хуан. Річний вантажообіг контейнерних терміналів (дані за 2011 рік): Сан-Хуан — 1,48 млн контейнерів (TEU)[1]. СПГ-термінали для імпорту скрапленого природного газу діють у портах: Гваянілья.

Міський громадський[ред.ред. код]

Державне управління[ред.ред. код]

Держава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через федеральний департамент перевезень. Станом на грудень 2017 року департамент в уряді Дональда Трампа очолювала державний секретар Елейн Чао[6].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е (англ.) Puerto Rico // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 15 грудня. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. Атлас світу, 2005
  3. Дубович І. А., 2008
  4. Атлас. Економічна і соціальна географія світу, 2010
  5. (англ.) Convention on International Civil Aviation.
  6. (англ.) Puerto Rico // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 15 грудня. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

Література[ред.ред. код]

Українською[ред.ред. код]

Англійською[ред.ред. код]

Російською[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Шаблон:Пуерто-Рико в темах

Шаблон:Транспорт Пуерто-Рико