Транспорт Південного Судану

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Транспорт Південного Судану M:
Транспортна система Південного Судану (серб.)
Транспортна система Південного Судану (серб.)
Територія
Площа 644,3 тис. км² (42-ге)
Рельєф рівнинний
Найвища точка гора Кіньєті (3187 м)
Повітряний
Аеропортів 85 (64-те)
Наземний
Автошляхів 7,0 тис. км (145-те)
Залізниць 248 км (127-ме)
Водний
Узбережжя 0 км
Найдовша річка Білий Ніл ( км)
Адміністрування
Орган Міністерство транспорту
Голова міністр Джон Лук Джок

Транспорт Південного Судану представлений автомобільним , залізничним , повітряним , водним (річковим) і трубопровідним , у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 644 329 км² (42-ге місце у світі)[1]. Форма території країни — видовжена в широтному напрямку; максимальна дистанція з півночі на південь — 1150 км, зі сходу на захід — 940 км[2][3]. Географічне положення Південного Судану дозволяє країні контролювати транспортні шляхи між країнами Центральної, Північної та Східної Африки, але нерозвинена транспортна мережа заважає використовувати даний потенціал[4].

Історія становлення і розвитку[ред.ред. код]

Автомобільний[ред.ред. код]

Загальна довжина автошляхів у Південному Судані, станом на 2015 рік, дорівнює 7 тис. км, з яких лише 192 км з твердим покриттям (145-те місце у світі)[1]. Єдиною дорогою з твердим покриттям є автошлях між Джубою і Німуле на угандійському кордоні, збудований на кошти фонду USAID 2012 року. Більшість доріг з гравійним покриттям знаходиться в аварійному стані.

Залізничний[ред.ред. код]

Загальна довжина залізничних колій країни, станом на 2014 рік, становила 248 км (127-ме місце у світі)[1]. Єдина гілка з'єднує міста Вау і Бабоноса в Судані. Була відновлена 2010 року за 250 млн доларів США з фондів ООН. Значна частина залізничних шляхів знаходиться в аварійному стані.

Повітряний[ред.ред. код]

У країні, станом на 2013 рік, діє 85 аеропортів (64-те місце у світі), з них 3 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і 82 із ґрунтовим[1]. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються так (у дужках окремо кількість без твердого покриття):

  • від 10 тис. до 8 тис. футів (3047-2438 м) — 1 (1);
  • від 8 тис. до 5 тис. футів (2437—1524 м) — 2 (12);
  • від 5 тис. до 3 тис. футів (1523—914 м) — 0 (35);
  • коротші за 3 тис. футів (<914 м) — 0 (34)[1].

У країні, станом на 2013 рік, споруджено і діє 1 гелікоптерний майданчик[1].

Південний Судан є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — Z8, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU)[5][1]. Аеропорти Південного Судану мають літерний код ІКАО, що починається з — HS[1].

Водний[ред.ред. код]

Річковий[ред.ред. код]

Загальна довжина судноплавних ділянок річок і водних шляхів, доступних для суден з дедвейтом більше за 500 тонн, 2011 року невідома. Головна водна транспортна артерія країни — річка Білий Ніл, судноплавна лише на деяких ділянках.

Трубопровідний[ред.ред. код]

Єдиний нафтогін країни постачає з Південного Судану сиру нафту до сусіднього Судану, де на Червоному морі розташований порт Порт-Судан.

Міський громадський[ред.ред. код]

Державне управління[ред.ред. код]

Держава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через міністерство транспорту. Станом на 19 січня 2017 року міністерство в уряді Салви Киїра очолював Джон Лук Джок[6].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е ж и (англ.) South Sudan // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 18 грудня. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. Атлас світу, 2005
  3. Дубович І. А., 2008
  4. Атлас. Економічна і соціальна географія світу, 2010
  5. (англ.) Convention on International Civil Aviation.
  6. (англ.) South Sudan // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 18 грудня. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

Література[ред.ред. код]

Українською[ред.ред. код]

Англійською[ред.ред. код]

Російською[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]