Транспорт Північної Кореї

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Транспорт Північної Кореї M:
Транспортна система Північної Кореї (англ.)
Транспортна система Північної Кореї (англ.)
Територія
Площа 120,5 тис. км² (99-те)
Рельєф гористий
Найвища точка гора Пектусан (2744 м)
Повітряний
Аеропортів 82 (67-ме)
Наземний
Автошляхів 25,6 тис. км (100-те)
Залізниць 7,4 тис. км (29-те)
Водний
Узбережжя 2495 км
Головний порт Нампхо
Водних шляхів 2,25 тис. км (38-ме)
Найдовша річка Ялуцзян (813 кілометр)
Трубопровідний
Трубопроводів 6 км
Міський
Метрополітени 1
Адміністрування
Орган окремі галузеві міністерства

Транспорт Північної Кореї представлений автомобільним , залізничним , повітряним , водним (морським, річковим]) і трубопровідним , у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 120 538 км² (99-те місце у світі)[1]. Форма території країни — складна, видовжена меридіональному напрямку; максимальна дистанція з півночі на південь — 595 км, зі сходу на захід — 515 км[2][3]. Географічне положення Північної Кореї дозволяє країні контролювати сухопутні транспортні шляхи з материка на Корейський півострів, морські транспортні шляхи у Жовтому та Японському морях[4].

Історія становлення і розвитку[ред. | ред. код]

Автомобільний[ред. | ред. код]

Загальна довжина автошляхів у Північній Кореї, станом на 2006 рік, дорівнює 25 554 км, з яких 724 км із твердим покриттям і 24 830 км без нього (100-те місце у світі)[1].

Залізничний[ред. | ред. код]

Загальна довжина залізничних колій країни, станом на 2014 рік, становила 7 435 км (29-те місце у світі), з яких 7 435 км стандартної 1435-мм колії (5 400 км електрифіковано)[1]. Деякі вузькоколійні залізниці.

Повітряний[ред. | ред. код]

У країні, станом на 2013 рік, діє 82 аеропорти (67-ме місце у світі), з них 39 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і 43 із ґрунтовим[1]. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються так (у дужках окремо кількість без твердого покриття):

  • довші за 10 тис. футів (>3047 м) — 3 (0);
  • від 10 тис. до 8 тис. футів (3047-2438 м) — 22 (3);
  • від 8 тис. до 5 тис. футів (2437—1524 м) — 8 (17);
  • від 5 тис. до 3 тис. футів (1523—914 м) — 2 (15);
  • коротші за 3 тис. футів (<914 м) — 4 (8)[1].

У країні, станом на 2015 рік, зареєстроване 1 авіапідприємство, яке оперує 17 повітряними суднами[1]. За 2015 рік загальний пасажирообіг на внутрішніх і міжнародних рейсах становив 223,4 тис. осіб[1]. За 2015 рік повітряним транспортом було перевезено 1,57 млн тонно-кілометрів вантажів (без врахування багажу пасажирів)[1].

У країні, станом на 2013 рік, споруджено і діє 23 гелікоптерні майданчики[1].

Північна Корея є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — P, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU)[5][1]. Аеропорти Північної Кореї мають літерний код ІКАО, що починається з — ZK[1].

Водний[ред. | ред. код]

Морський[ред. | ред. код]

Головні морські порти країни: Чхонджин, Хеджу, Хиннам, Нампхо, Хонвон, Соннім, Вонсан.

Морський торговий флот країни, станом на 2010 рік, складався з 158 морських суден з тоннажем понад 1 тис. реєстрових тонн (GRT) кожне (37-ме місце у світі), з яких: балкерів — 6, суховантажів — 131, інших вантажних суден — 1, танкерів для хімічної продукції — 1, контейнеровозів — 4, вантажно-пасажирських суден — 1, нафтових танкерів — 12, рефрижераторів — 2[1].

Станом на 2010 рік, кількість морських торгових суден, що ходять під прапором країни, але є власністю інших держав — 13 (Бельгії — 1, Китайської Народної Республіки — 3, Нігерії — 1, Сінгапуру — 1, Південної Кореї — 1, Сирії — 4, Об'єднаних Арабських Еміратів — 2); зареєстровані під прапорами інших країн — 6 (Монголії — 1, Сьєрра-Леоне — 2, невстановленої приналежності — 3)[1].

Річковий[ред. | ред. код]

Загальна довжина судноплавних ділянок річок і водних шляхів, доступних для суден з малим дедвейтом 2011 року, становила 2 250 км (38-ме місце у світі)[1].

Трубопровідний[ред. | ред. код]

Загальна довжина нафтогонів в Північній Кореї, станом на 2013 рік, становила 6 км[1].

Міський громадський[ред. | ред. код]

Державне управління[ред. | ред. код]

Держава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через окремі галузеві міністерства залізниць і наземного і морського транспорту. Станом на 19 січня 2017 року міністерства в уряді Пак Понг Джу очолюви Джанг Хйок і, відповідно Кан Чен Гван[6].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с North Korea : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 3 December. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. Атлас світу, 2005
  3. Дубович І. А., 2008
  4. Атлас. Економічна і соціальна географія світу, 2010
  5. (англ.) Convention on International Civil Aviation.
  6. North Korea : [англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 3 December. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

Література[ред. | ред. код]

Українською[ред. | ред. код]

Англійською[ред. | ред. код]

Російською[ред. | ред. код]

  • (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
  • (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
  • (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
  • (рос.) Шаповал Н. С. Транспортная география и транспортные системы мира : учебное пособие. — К. : Центр учбової літератури, 2006. — 188 с. — ISBN 000-0000-00-4.
  • (рос.) Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны / под ред. С. Б. Лаврова, Н. В. Каледина. — М. : Гардарики, 2002. — 928 с. — ISBN 5-8297-0039-5.
  • (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.

Посилання[ред. | ред. код]