Транспорт Сербії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Транспорт Сербії M:
Транспортна система Сербії (англ.)
Транспортна система Сербії (англ.)
Територія
Площа 77,5 тис. км² (117-те)
Рельєф височинний
Найвища точка гора Джеравіца (2656 м м)
Повітряний
Аеропортів 26 (127-ме)
Наземний
Автошляхів 44,2 тис. км (82-ге)
Залізниць 3,8 тис. км (46-те)
Водний
Узбережжя 0 км
Водних шляхів 587 км (80-те)
Адміністрування
Орган Міністерство будівництва, транспорту та інфраструктури
Голова міністр Зорана Михайлович

Транспорт Сербії представлений автомобільним , залізничним , повітряним , водним (річковим) і трубопровідним , у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 77 474 км² (117-те місце у світі)[1]. Форма території країни — витягнута в меридіональному напрямку; максимальна дистанція з півночі на південь — 475 км з Косово та 430 км без, зі сходу на захід — 300 км[2][3]. Географічне положення Сербії дозволяє країні контролювати транспортні шляхи між країнами Балканського півострова, країнами Центральної, Східної та Південної Європи; водні річкові магістралі Дунаєм та Савою[4]. Сербія втратила вихід до вод Світового океану через порти на Адріатичному морі після відокремлення Чорногорії. Через Сербію проходять два загальноєвропейські транспортні коридори — дорожньо-залізничий коридор 10 і річний коридор 7.

Історія становлення і розвитку[ред. | ред. код]

Автомобільний[ред. | ред. код]

Автошляхи слугують основою транспортних мереж Сербії. Загальна довжина автошляхів у Сербії, станом на 2010 рік, дорівнює 44 248 км, з яких 28 000 км із твердим покриттям і 16 248 км без нього (80-те місце у світі)[1]. 2150 км доріг входять до мережі доріг європейського значення — Е-дороги. 40 % припадає на дороги державного значення, які поділяються на перший і другий порядок, з підкласами A і Б. Державними дорогами загального користування в Сербії вважаються:

  • дороги які входять до мережі європейських доріг,
  • дороги пов'язані з основними дорогами інших країн,
  • дороги всередині країни які пов'язують між собою населені пункти[5].

Європейські дороги класу А[6]:

Європейські дороги класу Б[6]:

Станом на 2012 рік, в країні нараховувалось близько 1,5 млн автомобілів, близько 8 тис. автобусів, серед яких 4,1 тис. міські[7][8].

Залізничний[ред. | ред. код]

Загальна довжина залізничних колій країни, станом на 2014 рік, становила 3 808 км (46-те місце у світі), з яких 3 808 км стандартної 1435-мм колії (1 196 км електрифіковано)[1][9]. У країні великий відсоток подвійних залізничних колій. Двоколійні лінії споруджено перегонах Белград — Інджія — Сремска Митровица — кордон з Хорватією, а також Белград — Ресник, Велика Плана — Сталаx, Джуніс — Ниш. У планах прокласти другу колію на перегонах Панчевачки Мост — Панчево, Інджія — Новий Сад і завершити перегон Белград — Ниш. Вузькоколійна залізниця Шарганська вісімка, яка в даний час вийшла з ужитку, використовується для туристичних цілей[9]. Найбільші залізничні вузли Белград та Ниш.

Найбільш важливі залізничні лінії, що починаються з Белграда на:

Белград єдине місто в Сербії в якому працює і власна залізниця, і трамвай. Також планується будівництво лінії легкого метро.

Залізничний зв'язок з іншими країнами:

Повітряний[ред. | ред. код]

У країні, станом на 2013 рік, діє 26 аеропортів (127-ме місце у світі), з них 10 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і 16 із ґрунтовим[1]. Найголовніші аеропорти країни:

Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються наступним чином (у дужках окремо кількість без твердого покриття):

  • довші за 10 тис. футів (>3047 м) — 2 (0);
  • від 10 тис. до 8 тис. футів (3047-2438 м) — 3 (0);
  • від 8 тис. до 5 тис. футів (2437—1524 м) — 3 (1);
  • від 5 тис. до 3 тис. футів (1523—914 м) — 2 (10);
  • коротші за 3 тис. футів (<914 м) — 0 (5)[1].

У країні, станом на 2015 рік, зареєстровано 2 авіапідприємства, які оперують 21 повітряним судном[1]. За 2015 рік загальний пасажирообіг на внутрішніх і міжнародних рейсах становив 2,4 млн осіб[1]. За 2015 рік повітряним транспортом було перевезено 2,7 млн тонно-кілометрів вантажів (без врахування багажу пасажирів)[1].

У країні, станом на 2012 рік, споруджено і діє 2 гелікоптерні майданчики[1].

Сербія є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — YU, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU)[1][10]. Аеропорти Сербії мають літерний код ІКАО, що починається з — LY[1].

Водний[ред. | ред. код]

Річковий[ред. | ред. код]

Загальна довжина судноплавних ділянок річок і водних шляхів, доступних для суден з дедвейтом понад 500 тонн, 2009 року становила 587 км (80-те місце у світі)[1]. Головні водні транспортні артерії країни: Дунай і його притоки Сава і Тиса. Найважливіший водний шлях в Сербії Дунай, важливий міжнародний (Коридор 7) який пов'язує Центральну Європу з акваторією Чорного моря. Із штучних водойм важливим є (канал) Канал Дунай — Тиса — Дунай.

Головні річкові порти країни: Белград, Апатин, Новий Сад, Панчево, Смедерево, Неготин на Дунаї; Сремська Митровиця, Шабац та Белград на Саві; Сента та Бечей на Тисі. Белград — єдина європейська столиця, яка знаходиться на двох річках, які є важливими водними шляхами.

Сербія знаходиться в середині континенту і не має морських портів. Серед портів в сусідніх країнах найбільше значення мають порти в містах Бар в Чорногорії і Салоніки в Греції. В той же час, річковий транспорт був розвинений до міжнародного значення. Всі водні шляхи в країні розташовані в північній частині країни, і в першу чергу пов'язані з регіонами Центральної Європи.

Трубопровідний[ред. | ред. код]

Довжина нафтогонів в Сербії, станом на 2004 рік, дорівнювала 393 км; газогонів — 3177 км. На стадії проектування і підготовчих робіт до будівництва знаходиться магістральний газопровід «Південний потік», який проходитеме через Болгарію та Угорщину, з двома відгалуженнями на Боснію і Герцеговину та Хорватію. Трубопровід в даний час охоплює північну і середню частину Сербії, в той час як будівництво південної частини проводу ще ведеться.

Міський громадський[ред. | ред. код]

Державне управління[ред. | ред. код]

Держава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через міністерство будівництва, транспорту та інфраструктури. Станом на 9 квітня 2015 року міністерство в уряді Александара Вучича очолювала Зорана Михайлович[11].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н Serbia : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 14 August. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. Атлас світу, 2005
  3. Дубович І. А., 2008
  4. Атлас. Економічна і соціальна географія світу, 2010
  5. Закон о јавним путевима. члан 5.
  6. а б Уредба о категоризацији државних путева.
  7. РТС: «Пара нема, а сви возе». — .
  8. Студија о достигнућима и перспективама на путу ка зеленој економији и одрживом расту у Србији // Национални извештај за Светску конференцију о одрживом развоју „Рио+20”, Рио де Жанеиро, 20–22. јун 2012. године. — Министарство животне средине, рударства и просторног планирања, 2012. — 18.
  9. а б Колосек варљивих обећања // Политика. — .
  10. (англ.) Convention on International Civil Aviation.
  11. Serbia : [англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 14 August. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

Література[ред. | ред. код]

Українською[ред. | ред. код]

Англійською[ред. | ред. код]

Російською[ред. | ред. код]

  • (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
  • (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
  • (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
  • (рос.) Шаповал Н. С. Транспортная география и транспортные системы мира : учебное пособие. — К. : Центр учбової літератури, 2006. — 188 с. — ISBN 000-0000-00-4.
  • (рос.) Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны / под ред. С. Б. Лаврова, Н. В. Каледина. — М. : Гардарики, 2002. — 928 с. — ISBN 5-8297-0039-5.
  • (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.

Посилання[ред. | ред. код]