Транспорт Сумської області

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Транспорт Сумської області — система транспортного обслуговування на теренах Сумської області, яка включає основні види міжміського громадського, залізничного та повітряного транспорту.

На території області розвинуті усі види транспорту. В районах Слобожанщини і Сіверщини розташована доволі розлога мережа залізниць. Протяжність залізниць загального користування на 1985 рік —  км.

Файл:Sumy transport.jpg
Залізнична мережа Сумської області

Головні напрямки:

  • Київ — Харків
  • Конотоп — Курськ
  • Київ — Конотоп — Москва
  • Бахмач — Гомель

Сумська область межує з Російською Федерацією, довжина державного кордону — 298 км., на якому розташовані чотири пункти пропуску залізничного транспорту (Волфіно, Пушкарне, Хутір-Михайлівський, Зернове) та п'ять — автомобільного (Бачівськ, Катеринівка, Рижівка, Юнаківка, Велика Писарівка).

Областю проходять декілька транспортних коридорів, серед яких панєвразійський автошлях Україна — Росія — Казахстан E38

Автомобільний[ред. | ред. код]

Файл:Sumy obl roads.png
Автошляхи Сумської області та відстані між містами області

Протяжність автомобільних шляхів — 8 000 км, в тому числі з твердим покриттям — 7 000 км. Відстань від обласного центра до Києва — 350 км.

Важливі автомагістралі:

  • Н07 — Київ—Суми—Юнаківка;
  • Н12 — Суми—Полтава;
  • Р44 — Суми—Путивль—Глухів;
  • Р45 — Суми—Краснопілля—Богодухів;
  • Р61 — Батурин—Конотоп—Суми.

По території Сумської області пролягають автошляхи[1]:

міжконтинентальні та загальноєвропейські
  • автомагістраль E38
  • автомагістраль E101
  • автомагістраль E381
  • автомагістраль E391
міжнародні та національні

М02, Н07, Н12

Дороги місцевого значення в Україні позначаються чотиризначним цифровим індексом, в якому перші дві цифри — індекс області, а дві інші — номер дороги. Індекс Сумської області — 19.

Міський[ред. | ред. код]

Міський електротранспорт на 2007 рік представлений:

Міжміський та приміський

Міжміські автобуси у Сумській області забезпечуються мережею автостанцій «Сумиоблавтотранс» і дають можливість дістатися з центру області у всі куточки країни. Розклад автобусів можна знайти на автовокзалах та на сайтах місцевої ради. Пасажиропотік на центральному автовокзалі Сум — 100 осіб на годину. В Сумах діють дві автостанції: Центральний автовокзал (вул. Степана Бандери 40) та Автостанція (вул. Ковальський проїзд), у Глухові працює автобусна станція і є автопарк.

Залізничний[ред. | ред. код]

залізниці північного регіону Сумської області до Другої Світової війни

У Сумській області знаходяться залізничні шляхи, які належать державній компанії «Укрзалізниця» в особах філій: в південній частині області (півночі Слобідщини) — Південна залізниця, в північній і центральній частинах — Південно-Західна залізниця.

Схема дільниць що обслуговуються локомотивним депо Конотоп

На теренах Сумської області діють: Сумська дирекція, Полтавська дирекція та Конотопська дирекція залізничних перевезень.

Найбільші залізничні вузли: Ворожба, Конотоп, Бахмач, Хутір-Михайлівський.

Історія[ред. | ред. код]

Замість споконвіку існувавших чумацьких шляхів та ногайських стежок, згодом з'явились ґрунтові поштові станції, а з XIX сторіччя й залізниці. Перші залізниці на ... будувалися приватними власниками виключно для обслуговування підприємств регіону. Першою з них ....

1888 року відкрито рух поїздів на ділянці Ворожба — Курськ Курсько-Київської залізниці[2].

Наприкінці XIX та на початку XX століть на лінії Ворожба — Київ споруджені станції: Путивль, Грузьке, Конотоп, Бахмач, Плиски, Крути, Ніжин, Носовка, Кобижчі, Бобровиці, Бобрик і Київ. У бік Курська: Волфине, Глушково, Корнєво, Колонтаївка, Артаково, Льгов, Лукашовка, Дьяконово і Курськ. Зазначення залізничної станції Ворожба, яка через деякий час стала вузловою, зростало. Становлення і розвиток станції Ворожба внесли суттєві зміни в розвиток економіки краю.

Залізничний вокзал у місті Суми. Початок 20 століття. Листівка.

З 1894 року вступила в експлуатацію вузькоколійна залізниця Ворожба — Середина Буда (нині станція Зернове), яку в 1915 році перебудували на широку колію. Акціонерне товариство Московсько-Києво-Воронезької залізниці на початку 90-х років побудувало на Ворожбянському вузлі паровозо-вагонні майстерні. Економічне значення вузла зростало.

1908 року з питання про приєднання міста Путивль з залізничною мережею імперії, визнала за доцільне прокладання залізниці та погоджуючись з доповіддю спеціальної комісії щодо проведення запроектованої до побудови магістралі Херсон — Катеринослав — Полтава — Терни продовжити її через станцію Путивль Московсько-Києво-Воронезької залізниці по Путивльському повіту до міст Путивль та Глухів і далі до станції Хутір-Михайлівський тієї ж Московсько-Києво-Воронезької залізниці. На жаль, цьому проекту не судилося бути здійсненим в силу певних причин.

Залізничний вокзал станції Ворожба (2010 рік)

У 1930-тих роках для вивозу каменю з Баницькоко кар'єру була прокладена залізнична гілка Глухів — Баничі.

2010 року відкрили електрифіковану ділянку Конотоп — Ворожба.

Див. також

Водні шляхи[ред. | ред. код]

Див. за темою

Повітряний[ред. | ред. код]

В області є кілька аеродромів, зокрема в Сумах міжнародний аеропорт «Суми» та аеродром у Глухові

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Атлас «Автомобильные дороги» — Россия, страны СНГ, Прибалтика, 2006 г.(рос.)
  2. Харків тарснпортний. Залізничний транспорт. Хроніка(рос.)