Транспорт Таїланду

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Транспорт Таїланду M:
Транспортна система Таїланду (англ.)
Транспортна система Таїланду (англ.)
Територія
Площа 513,1 тис. км² (51-ше)
Рельєф гористо-низовинний
Найвища точка гора Доїнтанон (2576 м)
Повітряний
Аеропортів 101 (56-те)
Наземний
Автошляхів 180,0 тис. км (30-те)
Залізниць 4,1 тис. км (43-тє)
Водний
Узбережжя 3219 км
Головний порт Бангкок
Водних шляхів 4,0 тис. км (26-те)
Трубопровідний
Трубопроводів 7,1 тис. км
Адміністрування
Орган Міністерство транспорту
Голова міністр Ахом Тоемфіттаяфісіт

Транспорт Таїланду представлений автомобільним , залізничним , повітряним , водним (морським і річковим) і трубопровідним , у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 513 120 км² (51-ше місце у світі)[1]. Форма території країни — складна, з відносно компактною північною частиною і витягнутою меридіонально південною (перешийок Кра); максимальна дистанція з півночі на південь — 780 км, зі сходу на захід — 1650 км[2][3]. Географічне положення дозволяє державі контролювати транспортні шляхи в Південно-Східній Азії[4].

Історія становлення і розвитку[ред. | ред. код]

Автомобільний[ред. | ред. код]

Загальна довжина автошляхів у Таїланді, станом на 2012 рік, дорівнює 180 053 км із твердим покриттям (450 км швидкісних автомагістралей) (28-ме місце у світі)[1].

Залізничний[ред. | ред. код]

Загальна довжина залізничних колій країни, станом на 2014 рік, становила 4 071 км (43-тє місце у світі), з яких 288 км стандартної 1435-мм колії (288 км електрифіковано), 4 042 км вузької 1000-мм колії[1].

Повітряний[ред. | ред. код]

У країні, станом на 2013 рік, діє 101 аеропорт (56-те місце у світі), з них 63 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і 38 із ґрунтовим[1]. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються так (у дужках окремо кількість без твердого покриття):

  • довші за 10 тис. футів (>3047 м) — 8 (0);
  • від 10 тис. до 8 тис. футів (3047-2438 м) — 12 (1);
  • від 8 тис. до 5 тис. футів (2437—1524 м) — 23 (1);
  • від 5 тис. до 3 тис. футів (1523—914 м) — 14 (10);
  • коротші за 3 тис. футів (<914 м) — 6 (26)[1].

У країні, станом на 2015 рік, зареєстровано 19 авіапідприємств, які оперують 276 повітряними суднами[1]. За 2015 рік загальний пасажирообіг на внутрішніх і міжнародних рейсах становив 54,27 млн осіб[1]. За 2015 рік повітряним транспортом було перевезено 2,1 млрд тонно-кілометрів вантажів (без врахування багажу пасажирів)[1].

У країні, станом на 2013 рік, споруджено і діє 7 гелікоптерних майданчиків[1].

Таїланд є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — HS, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU)[1][5]. Аеропорти Таїланду мають літерний код ІКАО, що починається з — VT[1].

Водний[ред. | ред. код]

Морський[ред. | ред. код]

Головні морські порти країни: Бангкок, Лаемчабанг, Маптафут, Прачуап, Сірача.

Морський торговий флот країни, станом на 2010 рік, складався з 363 морських суден з тоннажем понад 1 тис. реєстрових тонн (GRT) кожне (28-ме місце у світі), з яких: балкерів — 31, суховантажів — 99, танкерів для хімічної продукції — 28, контейнеровозів — 18, газовозів — 36, пасажирських суден — 1, вантажно-пасажирських суден — 10, нафтових танкерів — 114, рефрижераторів — 24, ролкерів — 1, автовозів — 1[1].

Станом на 2010 рік, кількість морських торгових суден, що ходять під прапором країни, але є власністю інших держав — 13 (Китайської Народної Республіки — 1, Гонконгу — 1, Малайзії — 3, Сінгапуру — 1, Тайваню — 1, Великої Британії — 6); зареєстровані під прапорами інших країн — 46 (Багамських Островів — 4, Белізу — 1, Гондурасу — 2, Панами — 6, Сінгапуру — 33)[1].

Річковий[ред. | ред. код]

Загальна довжина судноплавних ділянок річок і водних шляхів, доступних для суден з осадкою до 0,9 м, 2011 року становила 4 000 км (26-те місце у світі)[1]. Лише 300 км доступно для суден з дедвейтом більше за 500 тонн.

Трубопровідний[ред. | ред. код]

Загальна довжина газогонів у Таїланді, станом на 2013 рік, становила 5 902 км; трубопроводів зрідженого газу — 85 км; нафтогонів — 1 км; продуктогонів — 1 097 км[1].

Міський громадський[ред. | ред. код]

Державне управління[ред. | ред. код]

Держава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через міністерство транспорту. Станом на 20 грудня 2016 року міністерство в уряді генерала Праюта Чан-Очі очолював Ахом Тоемфіттаяфісіт[6].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с Thailand : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 20 November. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. Атлас світу, 2005
  3. Дубович І. А., 2008
  4. Атлас. Економічна і соціальна географія світу, 2010
  5. (англ.) Convention on International Civil Aviation.
  6. Thailand : [англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 20 November. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

Література[ред. | ред. код]

Українською[ред. | ред. код]

Англійською[ред. | ред. код]

Російською[ред. | ред. код]

  • (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
  • (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
  • (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
  • (рос.) Шаповал Н. С. Транспортная география и транспортные системы мира : учебное пособие. — К. : Центр учбової літератури, 2006. — 188 с. — ISBN 000-0000-00-4.
  • (рос.) Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны / под ред. С. Б. Лаврова, Н. В. Каледина. — М. : Гардарики, 2002. — 928 с. — ISBN 5-8297-0039-5.
  • (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.

Посилання[ред. | ред. код]