Транспорт Тонги

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Транспорт Тонги M:
Транспортна система Тонги (англ.)
Транспортна система Тонги (англ.)
Територія
Площа 747 км² (190-те)
Рельєф рівнинний
Найвища точка безіменна висота (1033 м)
Повітряний
Аеропортів 6 (177-ме)
Наземний
Автошляхів 680 км (191-ше)
Водний
Узбережжя 419 км
Головний порт Нукуалофа
Адміністрування
Орган Міністерство інфраструктури
Голова міністр Етуате Сунгалу Лавулаву

Транспорт Тонги представлений автомобільним , повітряним , водним (морським) , у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 747 км² (190-те місце у світі)[1]. Форма території країни — архіпелажна, видовжена з південного заходу на північний схід; максимальна дистанція з півночі на південь — 1350 км, зі сходу на захід — 290 км; розмір найбільшого острова (Тонгатапу) — 15 x 35 км[2][3]. Географічне положення Тонга дозволяє країні контролювати транспортні шляхи в центральній частині акваторії Тихого океану, між сусідніми країнами Океанії[4].

Історія становлення і розвитку[ред. | ред. код]

Автомобільний[ред. | ред. код]

Загальна довжина автошляхів на Тонзі, станом на 2011 рік, дорівнює 680 км, з яких 184 км із твердим покриттям і 496 км без нього (190-те місце у світі)[1].

Повітряний[ред. | ред. код]

У країні, станом на 2013 рік, діє 6 аеропортів (177-ме місце у світі), з них 1 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і 5 із ґрунтовим[1]. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються наступним чином (у дужках окремо кількість без твердого покриття):

  • від 10 тис. до 8 тис. футів (3047-2438 м) — 1 (0);
  • від 8 тис. до 5 тис. футів (2437—1524 м) — 0 (1);
  • від 5 тис. до 3 тис. футів (1523—914 м) — 0 (3);
  • коротші за 3 тис. футів (<914 м) — 0 (1)[1].

У країні, станом на 2015 рік, зареєстроване 1 авіапідприємство, яке оперує 1 повітряним судном[1]. За 2015 рік загальний пасажирообіг на внутрішніх і міжнародних рейсах становив 75,4 тис. осіб[1]. 2015 року повітряним транспортом перевезення вантажів, окрім багажу пасажирів, не здійснювалось[1].

Тонга є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — A3, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU)[5][1]. Аеропорти Тонга мають літерний код ІКАО, що починається з — NF[1].

Водний[ред. | ред. код]

Морський[ред. | ред. код]

Головні морські порти країни: Нукуалофа, Неїфау, Пангай.

Морський торговий флот країни, станом на 2010 рік, складався з 7 морських суден з тоннажем більшим за 1 тис. реєстрових тонн (GRT) кожне (122-ге місце у світі), з яких: суховантажів — 4, інших вантажних суден — 1, вантажно-пасажирських суден — 2[1].

Станом на 2010 рік, кількість морських торгових суден, що ходять під прапором країни, але є власністю інших держав — 2 (Австралії — 1, Великої Британії — 1)[1].

Міський громадський[ред. | ред. код]

Державне управління[ред. | ред. код]

Держава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через міністерство інфраструктури. Станом на 2 грудня 2015 року міністерство в уряді Семьюели Акілісі Похіви очолював Етуате Сунгалу Лавулаву[6].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м Tonga : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 20 May. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. Атлас світу, 2005
  3. Дубович І. А., 2008
  4. Атлас. Економічна і соціальна географія світу, 2010
  5. (англ.) Convention on International Civil Aviation.
  6. Tonga : [англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 20 May. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

Література[ред. | ред. код]

Українською[ред. | ред. код]

Англійською[ред. | ред. код]

Російською[ред. | ред. код]

  • (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
  • (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
  • (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
  • (рос.) Шаповал Н. С. Транспортная география и транспортные системы мира : учебное пособие. — К. : Центр учбової літератури, 2006. — 188 с. — ISBN 000-0000-00-4.
  • (рос.) Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны / под ред. С. Б. Лаврова, Н. В. Каледина. — М. : Гардарики, 2002. — 928 с. — ISBN 5-8297-0039-5.
  • (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.

Посилання[ред. | ред. код]