Транспорт Туркменістану

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Транспорт Туркменістану M:
Транспортна система Туркменістану (англ.)
Транспортна система Туркменістану (англ.)
Територія
Площа 488,1 тис. км² (53-тє)
Рельєф рівнинно-гористий
Найвища точка гора Айрибаба (3139 м)
Повітряний
Аеропортів 26 (126-те)
Наземний
Автошляхів 58,6 тис. км (72-ге)
Залізниць 2,9 тис. км (59-те)
Водний
Узбережжя 1768 км
Головний порт Туркменбаші
Водних шляхів 1,3 тис. км (55-те)
Найдовша річка Амудар'я (2620 кілометр)
Трубопровідний
Трубопроводів 9,0 тис. км
Адміністрування
Орган галузеві міністерства

Транспорт Туркменістану представлений автомобільним , залізничним , повітряним , водним (морським і річковим) і трубопровідним , у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 488 100 км² (53-тє місце у світі)[1]. Форма території країни — видовжена у широтному напрямку; максимальна дистанція з півночі на південь — км, зі сходу на захід — км[2][3]. Географічне положення Туркменістану дозволяє країні контролювати транспортні шляхи між Центральною Азією та Близьким Сходом[4].

Історія становлення і розвитку[ред. | ред. код]

Автомобільний[ред. | ред. код]

Загальна довжина автошляхів у Туркменістані, станом на 2002 рік, дорівнює 58 592 км, з яких 47 577 км із твердим покриттям і 11 015 км без нього (71-ше місце у світі)[1].

Залізничний[ред. | ред. код]

Загальна довжина залізничних колій країни, станом на 2014 рік, становила 2 980 км (59-те місце у світі), з яких 2 980 км широкої 1520-мм колії[1].

Повітряний[ред. | ред. код]

У країні, станом на 2013 рік, діє 26 аеропортів (126-те місце у світі), з них 21 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і 5 із ґрунтовим[1]. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються так (у дужках окремо кількість без твердого покриття):

  • довші за 10 тис. футів (>3047 м) — 1 (0);
  • від 10 тис. до 8 тис. футів (3047-2438 м) — 9 (0);
  • від 8 тис. до 5 тис. футів (2437—1524 м) — 9 (1);
  • від 5 тис. до 3 тис. футів (1523—914 м) — 2 (0);
  • коротші за 3 тис. футів (<914 м) — 0 (4)[1].

У країні, станом на 2015 рік, зареєстроване 1 авіапідприємство, яке оперує 23 повітряними суднами[1]. За 2015 рік загальний пасажирообіг на внутрішніх і міжнародних рейсах становив 2,1 млн осіб[1]. 2015 року повітряним транспортом перевезення вантажів, окрім багажу пасажирів, не здійснювалось[1].

У країні, станом на 2013 рік, споруджено і діє 1 гелікоптерний майданчик[1].

Туркменістан є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — EZ, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU)[5][1]. Аеропорти Туркменістану мають літерний код ІКАО, що починається з — UT[1].

Водний[ред. | ред. код]

Морський[ред. | ред. код]

Головні морські порти країни: Туркменбаші (Красноводськ) на Каспійському морі.

Морський торговий флот країни, станом на 2010 рік, складався з 11 морських суден з тоннажем понад 1 тис. реєстрових тонн (GRT) кожне (110-те місце у світі), з яких: суховантажів — 4, танкерів для хімічної продукції — 1, нафтових танкерів — 5, рефрижераторів — 1[1].

Річковий[ред. | ред. код]

Загальна довжина судноплавних ділянок річок і водних шляхів, доступних для суден з дедвейтом більше за 500 тонн, 2011 року становила 1 300 км (55-те місце у світі)[1]. Головні водні транспортні артерії країни: Амудар'я та Каракумський канал.

Трубопровідний[ред. | ред. код]

Загальна довжина газогонів у Туркменістані, станом на 2013 рік, становила 7 500 км; нафтогонів — 1 501 км[1].

Міський громадський[ред. | ред. код]

Державне управління[ред. | ред. код]

Держава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через міністерство залізниць, міністерство шляхів сполучення. Станом на 15 серпня 2016 року міністерство в уряді Гурбангули Бердимухамедов очолювали Байрам Аннамередов і Максат Айдогдиєв, відповідно[6].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п р Turkmenistan : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 13 September. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. Атлас світу, 2005
  3. Дубович І. А., 2008
  4. Атлас. Економічна і соціальна географія світу, 2010
  5. (англ.) Convention on International Civil Aviation.
  6. Turkmenistan : [англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 13 September. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

Література[ред. | ред. код]

Українською[ред. | ред. код]

Англійською[ред. | ред. код]

Російською[ред. | ред. код]

  • (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
  • (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
  • (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
  • (рос.) Шаповал Н. С. Транспортная география и транспортные системы мира : учебное пособие. — К. : Центр учбової літератури, 2006. — 188 с. — ISBN 000-0000-00-4.
  • (рос.) Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны / под ред. С. Б. Лаврова, Н. В. Каледина. — М. : Гардарики, 2002. — 928 с. — ISBN 5-8297-0039-5.
  • (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.

Посилання[ред. | ред. код]