Транспорт Федеративних Штатів Мікронезії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Транспорт Федеративних Штатів Мікронезії M:
Транспортна система Федеративних Штатів Мікронезії (англ.)
Транспортна система Федеративних Штатів Мікронезії (англ.)
Територія
Площа 702 км² (191-ше)
Рельєф горбистий
Найвища точка гора Тотолом (791 м)
Повітряний
Аеропортів 6 (173-тє)
Наземний
Автошляхів 388 км (201-ше)
Водний
Узбережжя 6112 км
Головний порт Понпей
Адміністрування
Орган Державний секретаріат перевезень, зв'язку та інфраструктури
Голова держсекретар Лакнер Вейльбахер

Транспорт Федеративних Штатів Мікронезії представлений автомобільним [⇨], повітряним [⇨], водним (морським) [⇨], у населених пунктах та у міжміському сполученні громадський транспорт пасажирських перевезень не розвинений [⇨]. Площа країни дорівнює 702 км² (191-ше місце у світі)[1]. Форма території країни — архіпелажна, витягнута в широтному напрямку на 3600 км; розміри найбільшого острова — км, зі сходу на захід — км[2][3]. Географічне положення Федеративних Штатів Мікронезії дозволяє країні контролювати транспортні шляхи в східній частині акваторії Тихого океану між Південно-Східною Азією та Північною Америкою, між Японією та Австралією[4].

Історія становлення і розвитку[ред. | ред. код]

Автомобільний[ред. | ред. код]

Загальна довжина автошляхів у Федеративних Штатах Мікронезії, станом на 2015 рік, дорівнює 388 км, з яких 184 км із твердим покриттям і 204 км без нього (208-ме місце у світі)[1].

Повітряний[ред. | ред. код]

У країні, станом на 2013 рік, діє 6 аеропортів (173-тє місце у світі), з них 6 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються наступним чином (у дужках окремо кількість без твердого покриття):

  • від 8 тис. до 5 тис. футів (2437—1524 м) — 4 (0);
  • від 5 тис. до 3 тис. футів (1523—914 м) — 2 (0)[1].

Федеративні Штати Мікронезії є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — V6, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU)[5][1]. Аеропорти Федеративних Штатів Мікронезії мають літерний код ІКАО, що починається з — PT[1].

Водний[ред. | ред. код]

Морський[ред. | ред. код]

Головні морські порти країни: Томіль-Гарбор, Леле-Гарбор, Понпей.

Морський торговий флот країни, станом на 2010 рік, складався з 3 морських суден з тоннажем більшим за 1 тис. реєстрових тонн (GRT) кожне (139-те місце у світі), з яких: суховантажів — 1, вантажно-пасажирських суден — 2[1].

Міський громадський[ред. | ред. код]

Державне управління[ред. | ред. код]

Держава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через державний секретаріат перевезень, зв'язку та інфраструктури. Станом на 25 серпня 2015 року міністерство в уряді Йосіво Джорджа очолював Лакнер Вейльбахер[6].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е Federated States of Micronesia : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 21 May. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. Атлас світу, 2005
  3. Дубович І. А., 2008
  4. Атлас. Економічна і соціальна географія світу, 2010
  5. (англ.) Convention on International Civil Aviation.
  6. the Federated States of Micronesia : [англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 21 May. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

Література[ред. | ред. код]

Українською[ред. | ред. код]

Англійською[ред. | ред. код]

Російською[ред. | ред. код]

  • (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
  • (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
  • (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
  • (рос.) Шаповал Н. С. Транспортная география и транспортные системы мира : учебное пособие. — К. : Центр учбової літератури, 2006. — 188 с. — ISBN 000-0000-00-4.
  • (рос.) Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны / под ред. С. Б. Лаврова, Н. В. Каледина. — М. : Гардарики, 2002. — 928 с. — ISBN 5-8297-0039-5.
  • (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.

Посилання[ред. | ред. код]