Транспорт Буркіна-Фасо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Транспорт у Буркіна-Фасо)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Транспорт Буркіна-Фасо M:
Транспортна система Буркіна-Фасо (англ.)
Транспортна система Буркіна-Фасо (англ.)
Територія
Площа 274,2 тис. км² (75-те)
Рельєф височинний
Найвища точка гора Тена-Куру (749 м)
Повітряний
Аеропортів 23 (133-тє)
Наземний
Автошляхів 15,3 тис. км (122-ге)
Залізниць 622 км (109-те)
Водний
Узбережжя 0 км
Адміністрування
Орган Міністерство транспорту
Голова міністр Сулейман Сулама

Транспорт Буркіна-Фасо представлений автомобільним , залізничним , повітряним , у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 274 200 км² (75-те місце у світі)[1]. Форма території країни — компактна; максимальна дистанція з півночі на південь — 645 км, зі сходу на захід — 845 км[2][3]. Географічне положення Буркіна-Фасо дозволяє контролювати транспортні шляхи між країнами Західної Африки; виходу до вод Світового океану країна не має[4].

Історія становлення і розвитку[ред. | ред. код]

Автомобільний[ред. | ред. код]

Загальна довжина автошляхів у Буркіна-Фасо, станом на 2011 рік, без врахування доріг у межах міст, дорівнює 15 272 км (121-ше місце у світі)[1]. 2000 року за даними уряду країни до національної дорожньої мережі, що знаходиться у віданні міністерства транспорту, входило 15 000 км автодоріг. У це число входять основні міжміські шосе і ключові дороги центрів департаментів. Тільки 10 з них хоча б частково мають тверде покриття, їх стан незадовільний: на дорогах немає розмітки, розділових бар'єрів, покажчиків і знаків, смуги зустрічного руху ніяк не марковані, саме полотно доріг роз'їдене вибоїнами.

Залізничний[ред. | ред. код]

Загальна довжина залізничних колій країни, станом на 2014 рік, становила 622 км (109-те місце у світі), з яких 622 км вузької 1000-мм колії[1]. 517 км залізниці Уагадугу — Абіджан поєднує столиці Буркіна-Фасо і Кот-д'Івуару. Інша залізниця довжиною 105 км, поєднує Уагадугу з містом Кая. Гілка з Уагадугу до столиці Нігеру міста Ніамей через місто Кая у стадії будівництва. Роботи ведуться приблизно за 100 км на північний схід від міста Дорі. Усі залізниці країни мають колію 1000 мм. Залізнична система Буркіна-Фасо з'єднана тільки з системою Кот-д'Івуару, де використовується аналогічна ширина колії.

У 2006 році індійська компанія запропонувала проект здійснення доступу внутрішньоконтинентальних Нігеру і Буркіна-Фасо до залізничних-систем Беніну і Того, аналогічні проекти представляла і одна з чеських компаній[5][6]. Основним продуктом перевезення в такому випадку передбачалося зробити марганцеву руду з родовищ неподалік від міста Дорі. Буркіна-Фасо є учасницею панафриканського проекту AfricaRail.

Повітряний[ред. | ред. код]

У країні, станом на 2013 рік, діє 23 аеропорти (133-тє місце у світі), з них 2 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і 21 із ґрунтовим[1]. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються так (у дужках окремо кількість без твердого покриття):

  • довші за 10 тис. футів (>3047 м) — 1 (0);
  • від 10 тис. до 8 тис. футів (3047-2438 м) — 1 (0);
  • від 8 тис. до 5 тис. футів (2437—1524 м) — 0 (3);
  • від 5 тис. до 3 тис. футів (1523—914 м) — 0 (12);
  • коротші за 3 тис. футів (<914 м) — 0 (5)[1].

У країні, станом на 2015 рік, зареєстроване 1 авіапідприємство, яке оперує 3 повітряними суднами[1]. Буркіна-Фасо володіє частиною акцій компанії Air Afrique, яка здійснює міжнародні рейси. Усередині країни монопольним перевізником є заснована в 1967 році компанія Air Burkina. Вона також здійснює польоти в сусідні країни. За 2015 рік загальний пасажирообіг на внутрішніх і міжнародних рейсах становив 122,5 тис. осіб[1]. За 2015 рік повітряним транспортом було перевезено 55,8 тис. тонно-кілометрів вантажів (без врахування багажу пасажирів)[1].

Буркіна-Фасо є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — XT, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU)[7][1]. Аеропорти Буркіна-Фасо мають літерний код ІКАО, що починається з — DF[1].

Водний[ред. | ред. код]

Внутрішньоконтинентальне положення Буркіна-Фасо ставить її в залежність від доступу до портів в сусідніх країнах. Залізнична гілка з'єднує Уагадугу і Бобо-Діуласо з івуарійським портом Абіджан, що є основним портом, що обробляє буркінабські вантажі. Загострення обстановки в Кот-д'Івуарі 2003 року спровокувало зміну традиційних шляхів вантажоперевезень: крім абіджанського транспортного коридору стали обговорюватися можливості використання портів Того, Беніна і Гани. Так, буркінійські і ганські уряди вивчили можливості прокладання доріг між Уагадугу і По з буркінабської сторони і портами Кумасі і з Бонкара (річковий) з ганської, триває техніко-економічне обґрунтування проекту. Основне ускладнення, що заважає зв'язуванню транспортних систем двох країн в єдине ціле, є розходження в ширині колії, однак ця складність може бути подолана різними методами.

Міський громадський[ред. | ред. код]

Державне управління[ред. | ред. код]

Держава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через міністерство транспорту, міських перевезень та безпеки шляхів. Станом на 4 березня 2016 року міністерство в уряді Пола Каби Тієби очолював Сулейман Сулама[8].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л Burkina Faso : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 15 November. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. Атлас світу, 2005
  3. Дубович І. А., 2008
  4. Атлас. Економічна і соціальна географія світу, 2010
  5. .htm OTAL — Ghana <! — Bot generated title-->
  6. World Bank Report. Архів оригіналу за 8 листопад 2007. Процитовано 12 грудень 2014. 
  7. (англ.) Convention on International Civil Aviation.
  8. Burkina Faso : [англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 15 November. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

Література[ред. | ред. код]

Українською[ред. | ред. код]

Англійською[ред. | ред. код]

Російською[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]