Трансцендентальний ідеалізм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Трансцендента́льний ідеалі́зм (нім. transzendentale Idealism) — установка у вченні Канта, що ототожнює і обмежує спостережувані речі феноменами свідомості. Основною передумовою цієї установки є відмінність між явищами як одиницями досвіду і речами в собі. Кант в Критиці чистого розуму прямо ототожнює свою філософію з трансцендентальним ідеалізмом. Протилежністю трансцендентального ідеалізму є трансцендентальний реалізм.

Трансцендентальний реалізм — установка у філософії Канта, що ототожнює явища з речами так, як вони існують самі по собі.

Трансцендентальний об'єкт (нім. transzendentale Objekt) у вченні Канта — гіпотетична першопричина всіх явищ. Під трансцендентальним об'єктом мається на увазі або Бог, або матерія.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • М. Булатов. Трансцендентальний ідеалізм // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (голова редколегії) та ін. ; Л. В. Озадовська, Н. П. Поліщук (наукові редактори) ; І. О. Покаржевська (художнє оформлення). — Київ : Абрис, 2002. — С. 647. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
  • Martin, Kant's Metaphysics and Theory of Science, p. 57
  • Martin, Kant's Metaphysics and Theory of Science, p. 41
  • Parerga and Paralipomena, Vol. 2, «Sketch of a History of the Doctrine of the Ideal and the Real.»