Трансільванська митрополія
|
Трансільванська митрополія | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Катедральний Троїцький собор у Сібіу | ||||
| Дата заснування | Друга половина XIV ст. | |||
| У складі | Румунського патріархату | |||
| Самостійність проголошена | 1864 як автокефальна Германштадтська митрополія до 1919 | |||
| Перший предстоятель | Іван Митрополит усієї Трансільванії | |||
| Чинний предстоятель | Лаврентій Архиєпископ Сібіуський, митрополит Трансільванський | |||
| Центр | Сібіу | |||
| Основна юрисдикція |
 Трансільванія, Румунія | |||
| Літургічна мова | румунська | |||
| Музична традиція | візантійська | |||
| Церковний календар | новоюліанський | |||
Трансільва́нська митропо́лія (Ардяльська митропо́лія, рум. Mitropolia Ardealului, угор. Erdélyi Metropólia) — митрополія у складі Румунської православної церкви, що діє на території Трансільванії. У 1864-1919 роках митрополія була автокефальною східно-православною церквою, відома як Германштадтська митропо́лія.
До складу митрополії входять:[1]
- Сібіуська архиєпископія (управляється митрополитом)
- Архиєпископія Алба-Юлії
- Ковасненська і Харгітська єпархія
- Орадська єпархія
- Девська і Хунедоарська єпархія
Історія[ред. | ред. код]
Перші документальні свідчення про існування православних єпископських катедр на території Трансільванії датуються другою половиною XIV століття. Так в 1376 році в написи на стіні монастиря Римец згадується архиєпископ Геласій. У 1456 році згадується Іван з Хунедоари, а в 1479 році — Йоанникій з села Нандру, які можливо були митрополитами всієї Трансільванії. З 1488 по 1550 рік резиденцією чотирьох трансільванських митрополитів був Феляк.[2]
У 1541 році Трансільванія була зайнята турками, після чого резиденція митрополитів була перенесена в Джоаджу, а в 1572 році — в Алба-Юлію. У 1688 році Трансільванія опинилася під владою Габсбурзької Монархії.[2] Австрійці почали роботу по насадженню латинського католицизму на цих землях. У лютому-березні 1697 року їм вдалося схилити митрополита Теофіла (Серемі) до прийняття унії, але в серпні того ж року він раптово помер.[3] 22 січня 1698 року в Бухаресті був хіротонізований новий митрополит Атанасій (Ангел). 7 жовтня того ж року з 38 протопопами він приймає унію, створивши Румунську греко-католицьку церкву. У 1700 році кардинал Леопольд Коллоніч висвячує його в диякона і священика за латинським обрядом, а 25 червня 1701 року Атанасія поставили уніатським єпископом Алба-Юлії.[4]
Унія не мала підтримки серед більшости духовенства і пастви. У 1696 (вперше зафіксовано в листі від 5 вересня 1696 роки) архиєпископ Марамурешським (Мараморошський) Йосип (Стойка) отримує від незгодних з унією кліриків титул екзарха «всієї Угорської країни», хоча за іншою версією він отримав цей титул від Вселенського патріарха ще в 1693 році. За деякими даними, в 1694 році владика Йосип уклав угоду угоду з кальвіністами (Трансільванський реформатської консисторією) про спільну боротьбу експансії католицизму. Після відступництва митрополита Атанасія архиєпископ Йосип направляє йому велике послання на румунській мові з викриттям унії і папизма (текст не зберігся). Владика Йосиф вів активну антикатолицьку діяльність, з його благословення проводяться антиунійські церковні собори. 5 березня 1705 року архиєпископа Йосипа заарештовують і укладають при замку в Хусті. У кінці 1706 єпископом Мараморошської був обраний Іов (Цирку). Скориставшись Повстанням Ракоці, на початку 1707 владика Іов зміг ненадовго відновити митрополію в Алба-Юлії, а Опанас (Ангел) був вигнаний в Сібіу. Унаслідок воєнних невдач угорців, в кінці 1707 року Іов, заочно засуджений австрійцями до смертної кари, втік до Молдавського князівства. Йосип (Стойка) продовжував нелегальну діяльність з окормлення православних громад до своєї смерти в 1711 році.[3]
Православні Трансільванії залишалися без єпископського очолення до 1761 року, коли була заснована Сібіуская єпархія Карловацької митрополії. У грудні 1864 року Трансільванська митрополія була відновлена як автокефальна Германштадтська митрополія з центром в місті Германштадта (Сібіу). До складу цієї помісної церкви входили Сібіуська архиєпископія, Карансебешська і Арадська єпархії. У 1868 році прийнято «Органічний статут» — статут церкви, яким вона керувалася до своєї ліквідації в 1919 році.[2][5]
Після приєднання Трансільванії до Румунії 1 грудня 1918 року доля Германштадтської митрополії була вирішена. 23 квітня 1919 року Германштадтський синод ухвалив рішення про входження митрополії в Румунську православну церкву в якості її складової частини.[6]
7 листопада 1939 року в складі Трансільванської митрополії утворена Тімішоарська єпархія (з квітня 1947 року — архиєпископія). У липні 1947 року з Трансільванської митрополії виділена нова Банатська митрополія, до якої увійшли Тімішоарська архиєпископія і Карансебеська єпархія.[7] У 1949 році в Банатську митрополію передана Арадська єпархія, до складу якої в свою чергу включили Хунедоарський повіт.[8]
4 листопада 2005 року зі складу Трансільванської митрополії була виділена Митрополія Клужа, Алби, Крішани і Марамуреш (Клужська митрополія). Це було наслідком внутрішньої боротьби серед ієрархів Румунської православної церкви, що виникла після смерти митрополита Трансільванського Антонія (Племедяле) 29 серпня того ж року. Фактично нової митрополії передали практично всю Трансільванську митрополії, за винятком Сібіуської архиєпископії і Єпархії Ковасна та Харгіта.[9] У лютому 2012 року архиєпископія Алба-Юлії та Орадская єпархія з Клужської митрополії, а також Девська та Хунедоарская єпархія з Банатської митрополії були повернуті в юрисдикцію Трансільванської митрополії.[10]
Предстоятелі[ред. | ред. код]
- Іван (згад. 1456)
- Іоанникій (згад. 1479)
- Варлаам (згад. 1 537)
- Стефан (згад. +1557)
- Геннадій (згад. 1560 і можливо до 1580)
- Іван Прислопський (1585-1605)
- Теоктист (1605-1622)
- Досифей (1622-1627)
- Геннадій (1627-1640)
- Ілля (Іорест) (1640-1643)
- Симеон (Стефан) (1643-1656)
- Сава (Бранкович) (1656-1680)
- Йосип (1680-1682)
- Іоасаф (1682-1683)
- Сава (1684-1687)
- Варлаам (1687-1693)
- Теофіл (Серемі) (1693-1697)
- Атанасій (Ангел) (22 січня - 7 жовтня 1698)
- Іов (Цирку) (1707)
- Андрій (Шагун) (12 грудня 1864 - 28 червень 1873)
- Прокопій (Івачковіч) (7 вересня 1873 - 31 липень 1874)
- Мирон (Романул) (21 листопада 1874 - 16 жовтень 1898)
- Іван (Меціану) (31 грудня 1898 - 3 лютого 1916)
- Василь (Мангра) (29 жовтня 1916 - 14 жовтень 1918)
- Іван (Папп) (жовтень 1918 - травень 1920) в/у єп. Арадскій
- Микола (Белан) (30 травня 1920 - 6 серпня 1955)
- Юстин (Моісеску) (15 березня 1956 - 19 січня 1957)
- Микола (Колан) (23 травня 1957 - 15 квітень 1967)
- Микола (Младіна) (8 червня 1967 - 1 серпня 1981)
- Антоній (Племедяле) (7 лютого 1982 - 29 серпня 2005)
- Лаврентій (Стреза) (з 13 листопада 2005 року)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Mitropolia Ardealului (рум.). Secretariatul de Stat pentru Culte. Архів оригіналу за 5 серпня 2021. Процитовано 7 листопада 2019.
- ↑ а б в Istoric (рум.). Mitropolia Ardealului. Архів оригіналу за 30 вересня 2019. Процитовано 7 листопада 2019.
- ↑ а б В. Г. Пидгайко ИОСИФ. Православная энциклопедия. — М. : Церковно-научный центр «Православная энциклопедия», 2011. — Т. XXV. — С. 669—672. — ISBN 978-5-89572-046-2.(рос.)
- ↑ В. Я. Гросул АФАНАСИЙ. Православная энциклопедия. — М. : Церковно-научный центр «Православная энциклопедия», 2001. — Т. III. — С. 710. — ISBN 5-89572-008-0.(рос.)
- ↑ Скурат К. Е. Глава III. Румынская Православная Церковь // История Поместных Православных Церквей. Т. 2. — М. : Фирма «Рус. огни» : АНС, 1994. — 318 с.
- ↑ pr. Cezar Ţăbârnă (18 березня 2008). Istoria creştinismului (CMXXIV): Înfiinţarea Patriarhiei Române (I) (рум.). Ziarul Lumina. Процитовано 7 листопада 2019.
- ↑ Istoric al vieţii religioase din Banat (рум.). Mitropolia Banatului. Архів оригіналу за 13 жовтня 2019. Процитовано 7 листопада 2019.
- ↑ Istoricul Eparhiei Aradului (рум.). Arhiepiscopia Aradului. Архів оригіналу за 20 жовтня 2019. Процитовано 7 листопада 2019.
- ↑ Jocul cu mitropoliile. tribuna.ro (рум.). 5 лютого 2012. Архів оригіналу за 5 серпня 2021. Процитовано 7 листопада 2019.
- ↑ STEFAN DOBRE (17 лютого 2012). Sfantul Sinod al BOR a decis: Mitropolia Ardealului isi mareste granitele. turnulsfatului.ro (рум.). Архів оригіналу за 24 лютого 2020. Процитовано 7 листопада 2019.
Література[ред. | ред. код]
- Германштадтская митрополия // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- Ilarion Pușcariu. Metropolia Românilor ortodocși din Ungaria și Transilvania: studiu istoric despre reînființarea metropoliei, dimpreuna cu o colecțiune de acte. — Editura Tip. archidiecesane, 1900. — 434 с.
- Nicolae Iorga. Stefan cel Mare, Mihai Viteazul și mitropolia Ardealului. — București : Editura C. Göbl, 1904. — 35 с.
- Vasile Mangra. Ierarhia si Mitropolia Bisericei române din Transilvania si Ungaria. — Sibiiu : Tiparul Tipografiei Arhidiecezane, 1908. — 127 с.
- Eusebiu R. Roșca. [1] — Sibiu, 1937. — 310 с. Архівовано з джерела 1 лютого 2022
- Valeria Soroștineanu. Școala confesională românească din Arhiepiscopia Ortodoxă a Transilvaniei: (1899—1916). — Sibiu : Editura Universitatii „Lucian Blaga” din Sibiu, 2007. — 294 с. — ISBN 978-973-739-404-0.
- Macarie Dragoi. Orthodox and Greek Catholics in Transylvania (1867-1916): Convergences and Divergences (Scholarly Monographs) / ed. by John Behr. — St Vladimirs Seminary Pr, 2015. — 296 с. — (Scholarly Monographs (Book 1)) — ISBN 0881415073.
