Трапезна церква Петра і Павла (Києво-Печерська лавра)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Трапезна церква Петра і Павла
Трапезна церква Петра і Павла.jpg
Києво-Печерська Лавра
Тип споруди церква
Розташування Україна УкраїнаКиїв
Початок будівництва 1686
Кінець будівництва 1694
Зруйновано 1893
Відбудовано 1895
Стиль бароко
Трапезна церква Петра і Павла (Києво-Печерська лавра). Карта розташування: Київ
Трапезна церква Петра і Павла (Києво-Печерська лавра)
Трапезна церква Петра і Павла (Києво-Печерська лавра) (Київ)

Трапезна церква Петра і Павла — православна трапезна церква у Києво-Печерській лаврй, збудована у 1686—1694 роках та зруйнована у 1893 році. На її місті у 1893—1895 роках за проектом архітектора В. М. Ніколаєва спорудили новий трапезний храм Антонія та Феодосія Печерських[1].

Історія[ред. | ред. код]

Перша мурована трапезна Києва-Печерської лаври була зведена у 1108 році, взимку 1195 року її споруда витримала перший відомий у Києві землетрус[2], але зазначала значних пошкоджень від землетрусу 1230 року[3][4]. Під час навали Батия у 1240 році трапезну, ймовірно, зруйнували, адже після цього відомостей про неї в історичних джерелах немає; вперше за довгий час вона з'являється на мапі лаврського чернця Атанасія Кальнофойського 1638 року[2][3]. Згідно із зображенням на мапі це була витягнута із заходу на схід дерев'яна одноповерхова чотирисекційна споруда, кожна із секцій якої була вкрита двосхилим дахом[2]. Розташовувалася вона трохи далі від місця, де стоїть сучасна трапезна церква[4].

У 1684—1694 роках коштом заможного київського міщанина Михайла Максимовича в Лаврі побудували нову муровану трапезну із церквою в ім'я святих Петра і Павла[2][4][5]. У будівництві брав участь інженер П. Гордон[3][5]. Це була досить велика, прямокутна у плані споруда. Трапезна сильно постраждала від пожежі 1718 року, але вже в 1720 році її відновили, перебудувавши у стилі українського бароко[2][4] та переосвятивши трапезну церкву на честь Дванадцяти апостолів[5][1]. Після перебудови будівля стала двоярусною, її видовжений (приблизно 18×6 сажнів[3]) основний об'єм завершувався на сході гранчастою апсидою, увінчаною позолоченою бароковою банею з маківкою над ліхтариком[4][5]. Західний фасад будівлі прикрашав криволінійний фронтон, вхід до трапезної оформили у вигляді прибудованої ротонди з окремою банею[4]. 1825 року будівлю трапезної обміряв тодішній міський архітектор Андрій Меленський.

У 1823—1824 роках старі розписи трапезної зіскоблили, а київські художники Йосип Белецький та Іван Куликовський прикрасили внутрішній об'єм будівлі новими розписами, що зображали преподобних отців Печерських у золотих зірках: Антонія, Феодосія, Пимена Болящего, Миколу Святошу, Нестора Літописця, Марка Печерника, Аліпія Іконописця, Іоанна Багатостраждального та інших[6][5]. Вікна та двері трапезної пофарбували в зелений колір і також розписали[6]. У передпокої трапезної теж містилися розписи із перспективним зображенням Єрусалима[5] з висоти пташиного польоту[3], або ж, за іншими джерелами — із зображенням пустині та звірів, птахів і плазунів[6].

До кінця XIX століття кількість лаврських ченців значно зросла і будівля трапезної стала замалою[5]. У 1893 році архітектор Володимир Ніколаєв склав проєкт будівництва нової трапезної. Його первісний варіант передбачав збереження старої будівлі[4], але того ж року на стінах трапезної з'явилися небезпечні тріщини і зібрана для обстеження будівлі спеціальна комісія дійшла висновку, що відремонтувати трапезну не вдасться, тому у жовтні Духовний собор Лаври ухвалив розібрати стару будівлю, а на її місці спорудити нову, більшу за об'ємом, трапезну[6][4]. Незабаром заклали фундамент нової трапезної церкви, а стару будівлю розібрали взимку 1893—1894 років[5].

Нову трапезну церкву, споруджену у візантійському стилі за проєктом Володимира Ніколаєва, освятили 1895 року на честь преподобних Антонія та Феодосія Печерських, адже незадовго до цього закрили присвячені їм вівтарі на хорах собору Успіння Пресвятої Богородиці[6][4][5].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Київ: Кн. 1, ч. 3: С—Я Звід пам'яток історії та культури України. Енциклопедичне видання. У 28 томах / Редкол. тому: Відп. ред. П. Тронько та ін. Упоряд.: В. Горбик, М. Кіпоренко, Н. Коваленко, Л. Федорова. — К. : Голов. ред. Зводу пам'яток історії та культури при вид-ві «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 2011. — С. 1217–2197. — 3900 прим. — ISBN 966-95478-2-2-2.
  • Кальницький М. Б. Зруйновані святині Києва: втрати та відродження. — К. : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2012. — 224 с. — 600 прим. — ISBN 978-966-489-183-4.
  • Кілессо С. К. Києво-Печерська Лавра. — К. : Техніка, 2003. — 200 с. — (Національні святині України) — ISBN 966-575-016-X.
  • Шиденко В. А., Дарманский П. Ф. Киево-Печерский государственный историко-культурный заповедник: фотопутеводитель. — К. : Мистецтво, 1983. — 191 с. — 65000 прим.
  • Закревский Н. Описаніе Кіева. — М. : Типографія В. Грачева и комп, 1868. — Т. 2. — 495 с. (рос. дореф.)
  • Путеводитель при обозрѣніи святынь и достопримѣчательностей Кіево-Печерской лавры и г. Кіева / протоіерей Ѳ. Тітов. — К. : Типографія Кіево-Печерской лавры, 1910. (рос. дореф.)