Траспії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Траспії (грец. Τράσπιες) — один зі скіфських етнонімів, відомий нам лише з Геродота (Історія, IV, 5-6).[1]

У Геродота траспії згадані як одна з груп, що була складовою етносу сколоти, у відомому міфі про «небесне золото та царсьтво сколотів». У наведеному міфі траспії згадані у парі з катіарами.

Ж. Дюмезіль щодо цієї пари висловив наступне припущення:

«Різні ознаки вказують на те, що два боги-близнюки, які протегували третю функцію у індоіранців, діючи дуже дружно, займалися, мабуть, один кіньми, інший биками: такий в Індії статус епічних близнюків Накули і Сахадеви, які являють втілення богів — своїх батьків Насат'їв або Ашвінів, такі ж в Авесті і два персонажі-близнюки — Gəuš Urvan і Drvāspā („Душа бика“ і „(богиня) зі здоровими кіньми“) … Отже, якщо серія з чотирьох цікавлячих нас імен має розподілитися по трьох функціях, то, заздалегідь ймовірно, що пара γενη, що походить від Арпоксая … відноситься до „третьої функції“».[2]

Існує інша думка, яка ґрунтується на порівнянні скіфсьного об'єднання з державними утвореннями кочовиків Середньовічча, за якою взагалі розподіл скіфського (сколотського) загалу на паралатів, авхатів та пари катіари-траспії розглядається не як соціальна структура, а як військово-політична організація скіфсько орди, де катіарам і траспіям відводилося місце «лівого крила», вільних рядових общинників.[3]

Варто звернути увагу на наступне:

«пов'язування представників будь-якого соціального прошарку до певної території проживання можлива лише в тих випадках, коли соціальний та етнічний розподіл деякою мірою збігається, тобто коли, наприклад, будь-яке підкорене плем'я отримує у структурі суспільства статус нижчої соціальної категорії; приклади такої ситуації в давнину відомі… є певні підстави припускати наявність її і у Скіфії».[4]

Переконливої етимології не висловлено.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки. Джерела. Посилання[ред.ред. код]

  1. (гр.) Ήρόδ., IV, 6.
  2. (рос.) Ж. Дюмезиль. Скифы и нарты. Наука, 1990., ст. 147—148
  3. (рос.) Мурзин В. Ю. Происхождение скифов: основные этапы формирования скифского этноса. К., Наукова Думка, 1990г.
  4. (рос.) В. Я. Петрухин, Д. С. Раевский. Очерки истории народов России в древности и раннем Средневековье. М.: Знак, 2004.