Трахтенберг Ісаак Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ісаак Михайлович Трахтенберг
Trachtenberg.jpg
Народився 11 листопада 1923(1923-11-11) (98 років)
Житомир, Житомирська округа, УСРР
Країна СРСРУкраїна
Діяльність доцент
Alma mater Київський медичний інститут
Звання професор
Ступінь доктор медичних наук[d]
Членство НАН України
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «За оборону Києва»
Медаль «Ветеран праці»
Державна премія України в галузі науки і техніки — 2002 Заслужений діяч науки і техніки України — 1994

Трахтенберг Ісаак Михайлович (нар. 11 листопада 1923, Житомир) — український і радянський гігієніст, токсиколог, професор (1966), доктор медичних наук (1964), член-кореспондент Національної академії наук України, академік Національної академії медичних наук України, заслужений діяч науки і техніки України (1994), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2002), премії імені А. А. Богомольця (2010), академічних премій з профілактичної медицини Національної АМН України (1995, 2002, 2010).

Біографія[ред. | ред. код]

Народження і ранні роки[ред. | ред. код]

Ісаак Михайлович Трахтенберг народився 11 листопада 1923 року в Житомирі. У 1940 році закінчив Київську середню школу № 44. У 1940 році студент філологічного факультету Київського університету.

З 1941 року студент Київського медичного інституту (КМІ). Потім евакуювався з інститутом у місто Челябінськ, де продовжив навчання в КМІ. У 1942 році поєднував заняття в КМІ з роботою в «Челябенергомонтаже» інструментальника на будівництві заводу оборонної промисловості. У той же час пройшов 110-годинну підготовку стрільця ВУС-1.

З 1943 року він був обраний головою студентської профспілки Київського медичного інституту. За активну громадську роботу нагороджений грамотою челябінської Ради депутатів трудящих.

У 1944 році повернувся в Київ з колективом студентів та викладачів інституту, де і продовжив навчання. Через два роки, закінчив Київський медичний інститут, і був зарахований за конкурсом до аспірантури при кафедрі гігієни праці, якою керував Л. І. Медведь. У 19471948 роках брав участь у перших повоєнних наукових форумах по профілактичній медицині (XII Всесоюзний і V Український з'їзд гігієністів, епідеміологів, мікробіологів, інфекціоністів). У 1948 році Республіканською протиепідеміологічною комісією призначений уповноваженим з проведення протиепідемічних заходів Залізничного району м. Києва. У тому ж році був нагороджений медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.».

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

У 1951 році Ісааку Михайловичу було присуджено науковий ступінь кандидата медичних наук і він був зарахований в. о. асистента кафедри гігієни праці Київського медичного інституту. З 1951 по 1955 роки працював асистентом кафедри. На посаді професора кафедри, якою в ті роки керував член-кореспондент Академії медичних наук СРСР Г. Х. Шахбазян, І. Трахтенберг пропрацював до 1972 року і за цей час опублікував три монографії, одна з яких присвячена проблемі меркуріалізму, друга — токсикології полімерів, третя — фізіології розумової праці.

У 1956 році І. Трахтенбергу присвоєно вчене звання доцента, а в 1961 році обраний головою профспілки Київського медичного інституту. У 1964 році йому присуджено науковий ступінь доктора медичних наук. У 1966 році І. Трахтенберг нагороджений медаллю «За оборону Києва» і в тому ж році йому присвоєно вчене звання професора. У 1968 році він нагороджений грамотою Президії Українського республіканського комітету профспілки медичних працівників, потім у 1970 році — Почесною грамотою виконкому Київської міської ради депутатів трудящих. У 1972 році І. Трахтенберг обраний завідувачем лабораторії промислової токсикології і гігієни праці при використанні хімічних речовин Київського науково-дослідного інституту гігієни праці та профзахворювань МОЗ України. Він так само став членом секції промислової токсикології проблемної комісії «Наукові основи гігієни праці та профпатології» АМН СРСР.

Публікації[ред. | ред. код]

Редактор[ред. | ред. код]

  • Член редакційної колегії періодичного видання «Література і життя»;
  • Член редакційної ради (розділ «Гігієна») Великої медичної енциклопедії.

Книги[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Грамота Челябінського Ради депутатів трудящих за участь у підготовці інструкторів ППХО Осовиахиму.
  • Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.».
  • Медаль «За оборону Києва»
  • Грамота Президії Українського республіканського комітету профспілки медичних працівників (1968)
  • Почесна грамота виконкому Київської міської ради депутатів трудящих (1970)
  • Грамота МОЗ УРСР та Українського республіканського комітету профспілки медичних працівників у зв'язку з 125-річчям Київського медичного інституту. (1976)
  • Почесна грамота правління Республіканського наукового товариства гігієністів (1980)
  • Знак «Відмінник охорони здоров'я» (1982)
  • Медаль «Ветеран праці» (1985)
  • Нагрудний знак «50 років героїчної оборони м. Києва» (1991)
  • Диплом громадської благодійної організації фонду «Професіонал» за участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
  • Орден «За заслуги» III ступеня (1998)
  • Академічна премія Академії медичних наук України з профілактичної медицини за монографію «Основні показники фізіологічної норми у людини» (2002)
  • Медаль Академії медичних наук України за видатні досягнення в галузі медицини та у зв'язку з 10-річчям АМН Україні (2003)

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Феномен Ісаака Трахтенберга: [до ювілею академіка НАМН України] // Український журнал сучасних проблем токсикології. — 2018. — № 4. — С. 74-78.