Трачук Максим Миколайович
| Трачук Максим Миколайович | ||
|---|---|---|
 Лейтенант | ||
| Загальна інформація | ||
| Громадянство |
 Україна | |
| Військова служба | ||
| Приналежність |
Україна | |
| Вид ЗС |
 Збройні сили | |
| Війни / битви | Війна на сході України | |
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Трачу́к Макси́м Микола́йович — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Життєпис[ред. | ред. код]
Після проходження строкової служби в армії разом зі своїм армійським другом Ігорем Діордіцою шукали собі роботу. Якось гуляючи центром міста зайшли у військомат і вирішили записатись на контракт. Після початку Антитерористичної операції на сході України разом поїхали на передову і опинились в одному підрозділі.
Бойовий шлях[ред. | ред. код]
6 серпня 2014 року з Донецької прокуратури надійшло повідомлення — про можливі правопорушення на блокпосту поблизу Первомайська. Для з'ясування обставин виїхали майор юстиції Михайло Кондратьєв, молодший сержант Ігор Діордіца, старший солдат Максим Трачук та водій-солдат Максим Алдошин. Біля села Опитне УАЗ, яким він керував, потрапив в засідку терористів.
Після цього Кондратьєв наказав їхати до села Піски, неподалік залізничного мосту автомобіль потрапив під шквальний обстріл терористами з лісосмуги — із обидвох боків дороги. Майор Кондратьєв зазнав смертельного поранення в голову, інші вояки — різного ступеня тяжкості. Алдошин, незважаючи на поранення, намагався від'їхати, втрачаючи при цьому кілька разів свідомість. Зміг вивести автомобіль у безпечне місце, врятувавши цим життя двох співслужбовців, що перебували в автомобілі. Молодший сержант Діордіца надавав медичну допомогу іншим воякам, будучи серйозно пораненим в шию; на трьох була лише одна ампула з ліками, уколи робили, аж доки не зламалася голка. Під обстрілом терористів рятувальники вивезли Трачука та Діордіцу. Максима, який відповз на 400 метрів від місця події, знайшли пізніше та, важко пораненого, доставили у лікарню міста Красноармійська. Алдошин помер у військовому шпиталі.
Подальша доля[ред. | ред. код]
Після того бою Максим дуже довго лікувався й був комісований через поранення. Згодом був прийнятий на службу. Старший стрілець роти Миколаївського зонального відділу Військової служби правопорядку Південного територіального управління[1]. Його друг Ігор Діордіца півтора місяця провів у госпіталі і після місячної відпустки теж повернувся на службу. Працює помічником начальника групи охорони й патрульно-постової служби Миколаївського зонального відділу Військової служби правопорядку Південного територіального управління. В 2022 році закінчив Військовий інститут КНУ ім. Т. Шевченко.
Нагороди[ред. | ред. код]
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни нагороджений
- орденом «За мужність» III ступеня (27.11.2014).
Примітки[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Указ Президента України від 27 листопада 2014 року року № 892/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
- Хто, як не я! [Архівовано 5 травня 2015 у Wayback Machine.]
- Ірина Нежигай (27 травня 2015). Орден і новенькі погони. Голос України.