Трдат II

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Трдат II
вірм. Տրդատ Բ


Прапор
Цар Великої Вірменії
217 — 252
Попередник: Хосров I
Спадкоємець: Хосров II
 
Смерть: 252(0252)
Династія: Аршакіди

Tiridates II (вірм. Տրդատ Բ) — парфянський принц, який був римським ставлеником на троні Великої Вірменії.

Життєпис[ред. | ред. код]

Трдат II був сином вірменського царя Хосрова I[1].

У 214216 роках, під час останніх років правління його батька, Трдат II разом із родиною перебував під римським арештом з невідомих причин, що спричинило масштабне повстання вірменів проти Риму.[2] 215 року римський імператор Каракалла на чолі римської армії вторгся до меж Вірменії[3], придушивши повстання.

217 року Хосров I помер, і Трдат II успадкував престол свого батька.[4] Трдат II отримав корону Вірменії[5] від імператора Каракалли.[6] Його було проголошено царем Великої Вірменії після убивства імператора[7], що сталось 8 квітня 217 року.

Трдат II правив до своєї смерті 252 року.[8] По смерті Каракалли новим імператором став Макрін, який погодився відпустити матір нового царя з римського полону.[9] Після битви при Нісібісі 217 року й укладення угоди між Римом та Парфією, Трдат II офіційно отримав свій вірменський престол[10], а його владу у Вірменії було офіційно визнано.

Зважаючи на тривале правління, Трдат II став одним із наймогутніших та найвпливовіших монархів з династії Аршакідів.[11] 224 року було зруйновано Парфіянську імперію; її останнього царя Артабана IV, який був двоюрідним дядьком Трдата II, було вбито за наказом Ардашира I, першого правителя Держави Сасанідів.[12]

У 226228 роках Ардашир I після анексії Парфії зажадав включення до складу своєї імперії вірменських територій. Після дворічного протистояння здались армії Риму, скіфів та кушанів.[13] Трдат II залишився протистояти Ардаширу I самотужки.[14]

Трдат II запекло опирався Ардаширу I[15], але зрештою, після понад десятирічної боротьби, зазнав поразки.[16] Після дванадцяти років протистояння Ардашир I вивів свої війська з Вірменії.[17]

Трдат II помер 252 року. На вірменському престолі його замінив його син, Хосров II.[18]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Адалян, Вірменський історичний словник, стор. 174
  2. Адалян, Вірменський історичний словник, стор. 174
  3. Адалян, Вірменський історичний словник, стор. 174
  4. Адалян, Вірменський історичний словник, стор. 174
  5. Ованесян, Вірмени від стародавніх часів до сучасності, Том I: Період династій: від античності до чотирнадцятого століття, стор. 71
  6. Адалян, Вірменський історичний словник, стор. 174
  7. Адалян, Вірменський історичний словник, стор. 174
  8. Адалян, Вірменський історичний словник, стор. 174
  9. Діон Кассій, Книга LXXIX, Глава 27
  10. Erdkamp, A Companion to the Roman Army, p.p.247&251
  11. Chahin, The Kingdom of Armenia: A History, стор. 217
  12. Chahin, The Kingdom of Armenia: A History, p.217
  13. Chahin, The Kingdom of Armenia: A History, стор. 217
  14. Chahin, The Kingdom of Armenia: A History, p.217
  15. Chahin, The Kingdom of Armenia: A History, стор. 217
  16. Chahin, The Kingdom of Armenia: A History, стор. 217
  17. Chahin, The Kingdom of Armenia: A History, стор. 217
  18. Ованесян, Вірмени від стародавніх часів до сучасності, Том I: Період династій: від античності до чотирнадцятого століття, стор. 74

Джерела[ред. | ред. код]

  • V. M. Kurkjian, A History of Armenia, Armenian General Benevolent Union of America 1958: Chapter XVII The Arsacids (Arshakunis) of Armenia
  • M. Chahin, The Kingdom of Armenia: A History, Routledge, 2001
  • R.G. Hovannisian, The Armenian People From Ancient to Modern Times, Volume I: The Dynastic Periods: From Antiquity to the Fourteenth Century, Palgrave Macmillan, 2004
  • R.P. Adalian, Historical Dictionary of Armenia, Scarecrow Press, 2010
  • P. Erdkamp, A Companion to the Roman Army (Google eBook), John Wiley & Sons, 2010