Требник Петра Могили

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Требник Петра Могили

Тре́бник Петра́ Моги́ли — богослужбова книга, видана у 1646 році друкарнею Києво-Печерської лаври. Впорядкова київським митрополитом Петром Могилою. Містить тексти церковних служб і порядок проведення молитов і таїнств — так званих «треб».[1]

Повна назва книги — Евхологіон, альбо Молитвослов, или Требник (ΕΥΧΟΛΟΓΙωΝ албо молитвословъ или трєбникъ).

Укладений Петром Могилою та іншими представниками духовенства на основі грецьких евхологіонів[2] та древніх слов'янських, із введенням деяких молитов та обрядів, з пояснювальними примітками, із католицького требника, виданого 1615 року при папі Павлі V.[3] Митрополит і його помічники здійснили масштабну редакційну роботу, добираючи пастирські чини з церковнослов'янських і грецьких текстів, доповнюючи їх іноді перекладами треб з католицького ритуалу, а іноді й створюючи певні елементи самотужки. Зокрема, з наведених у книзі 126 чинів, 37 були новими, а 20 з них — невідомі ані в грецьких, ані в слов'янських традиціях.[1]

У «Требнику» не лише містилися молитви і детальний виклад обрядів, але й роз'яснювалося їхнє літургічне і канонічне значення,[1] надавалися догматичні, обрядові та казуїстичні настанови для священика.[3] Видання мало на меті впорядкувати організацію церковних служб, захистити церковну обрядність від хиб та помилок.[3][1]

Книга стала першим подібним виданням у східнослов'янському православному світі та набула поширення не лише в межах Речі Посполитої, а й в усій Східній і Центральній Європі. Требник неодноразово перевидавався (повністю або скорочено), зокрема у Придунайських князівствах та Львові.[1] Так, у передмові до львівського «Требника» 1695 року вказувалося, що редактори потрудилися зібрати найнеобхідніше з «Великого Требника» Петра Могили у меншому виданні задля меншої вартості книги та кращого її розуміння.[4]

Після приєднання Київської митрополії до Московського патріархату деякі статті із требника Петра Могили були внесені в богослужбові книги, що друкувалися у Москві.[3]

Над ілюстраціями до «Требника» працював український гравер Ілля.

Оцінки[ред.ред. код]

Відомий історик церкви Іван Огієнко оцінював «Требник» Петра Могили як «вінець праці як самого Могили, так і Печерської друкарні».[1]

Тарас Шевченко у своєму «Щоденнику» в записі від 15 липня 1857 так порівнював «Требник» із найновішим требником Російської православної церкви:[5]

В требнику Петра Могили є молитва, що освячує назване чи хрестове братство. В найновішому требнику цю істинно християнську молитву замінено молитвою про вигнання нечистого духу із одержимого цією вдаваною хворобою і про очищення посуду, споганеного мишею. Це навіть і не язичницькі молитви. Богомудрі пастирі церкви до XIX століття силкуються прищепити XII століття. Пізненько спохватились.

Оригінальний текст (рос.)

В требнике Петра Могилы есть молитва, освящающая нареченное или крестовое братство. В новейшем требнике эта истинно христианская молитва заменена молитвою о изгнании нечистого духа из одержимого сей мнимой болезнию и о очищении посуды, оскверненной мышью. Это даже и не языческие молитвы. Богомудрые пастыри церкви к девятнадцатому веку стараются привить двенадцатый век. Поздненько спохватились.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е «Требник» Петра Могили // Енциклопедичне видання у 6-ти томах «Україна: хронологія розвитку», видавництво «Кріон».
  2. Евхологіон — богослужбова книга, що об'єднує требник та служебник.
  3. а б в г Требник Петра Могилы // Энциклопедический Словарь Ф.А.Брокгауза и И.А.Ефрона, С.-Петербург, 1890—1907.
  4. Ісаєвич Я. Українське книговидання: витоки, розвиток, проблеми. — Львів, 2002. — С. 263–275.
  5. Щоденник // Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 5. — С. 9-187.

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]