Тревор Бербік

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тревор Бербик Boxing pictogram.svg
зображення
Загальна інформація
Повне ім'я Тревор Бербик англ. Trevor Berbick
Громадянство Канада Канада
Ямайка Ямайка
Народився 1 серпня 1954(1954-08-01)
Норвіч, Порт-Антоніо, Ямайка
Помер 28 жовтня 2006(2006-10-28) (52 роки)
Норвіч, Порт-Антоніо, Ямайка
Проживання Монреаль, Квебек, Канада
Вагова категорія Важка (90+ кг)
Стійка Правша
Зріст 188 см
Розмах рук 198 см
Нагороди Панамериканські ігри Мехіко 1975 до 91 кг
Професіональна кар'єра
Пояс WBC
Боїв 69
Перемог 41
Перемог нокаутом 33
Поразок 11
Нічиїх 1
Аматорська кар'єра
Боїв 11
Перемог 8
Поразок 3

Тревор Бербик (англ. Trevor Berbick; 1 серпня 1955(19550801), Норвіч, Порт-Антоніо, Ямайка — 28 жовтня 2006, Норвіч, Ямайка) — канадський боксер-професіонал ямайського походження, котрий виступав у важкій ваговий категорії. Бронзовий призер Панамериканських ігор (1975). Член збірної Ямайки на Олімпійський іграх у Монреалі (1976) .

Чемпіон світу у важкій ваговій категорії по версії WBC (1986). Чемпіон США по версії USBA (1985). Двохкратний чемпіон Канади у важкій вазі (1979—1984;1999-2000). Чемпіон Британії і Британської Співдружності у важкій вазі (1981—1984). 10 квітня 1986 року Бербик отримав Медаль вдачності від ямайского премьер міністра.

Перший і єдиний у історії уродженець Ямайки і другий в історії громадянин Канади (після Томі Бернса), якому вдалося виграти титул чемпіона світу з боксу у важкій вазі.

Зміст

Біографія[ред. | ред. код]

Він народився 1 серпня 1955 (хоча часто повідомляють що в 1954) у Норіджу, Порт-Антоніо, Ямайка. У віці 16 років, він стверджував, що бачив Бога.

Аматорська кар'єра[ред. | ред. код]

Тревор почав займатися боксом у віці 19 років. У 21 рік Бербик виступав за Ямайку на літніх Олімпійських іграх в1976 році в Монреалі, як боксер важкої ваги провів тільки 11 аматорських боїв. Відсутність досвіду було ясно видно. Він програв по очкам майбутньому срібний призеру Мірчу Шимону з Румунії. Тим не менш, він все ще подавав великі надії як боксер важкої вагової категорії. Бербик потім брав участь у Панамериканских іграх 1975 роки, де завоював бронзову медаль, програвши за рішенням суддів майбутньому чемпіону світу у важкій вазі Майклу Доуксу.

Професійна карьера[ред. | ред. код]

Дебютував у вересні 1976 року.

Виграв перші 11 боїв, із них 10 нокаутом

1979—1981[ред. | ред. код]

Бій з Бернардо Кекардо[ред. | ред. код]

У квітні 1979 року в бою за титул WBC Континентальної Америки у важкій вазі Бербик зустрівся з Бернардо Меркадо. В аматорах Бербик переміг Меркадо, однак у їхній єдиній професійній зустрічі, Бербик програв нокаутом у першіму ж раунді, поймав жорсткий удар за 10 секунд до кінця раунду.

Бій з Графом Маклії[ред. | ред. код]

У травні 1979 року у бою за титул Чемпіона Канади у важкій вазі Бербик переміг технічним нокаутом у 7 раунді Графа Маклії.

Бій з Джоном Тейтом[ред. | ред. код]

У 1980 році Бербик зустрівся з Джоном Тейтом. Цей бій проходив у андеркарті поєдинку між Шугаром Реєм Леонардом і Роберто Дюраном. Бербик нокаував Тейта ударом, який прийшовся по задній частині голови і Тейт втратив свідомість. Ця перемога дозволила Бербику вийти на титульный бій з Ларрі Холмсом.

Чемпіонський бій з Ларрі Холмсом[ред. | ред. код]

У квітні 1981 року Бербик зустрівся з чемпіоном світу у важкій вазі по версії WBC Ларрі Холмсом. Фаворитом у цьому бою був Холмс (ставки на нього приймалися з розрахунку 50 до 1) Бербик виявив серйозний спротив Холмсу, ставши першим боксером, який протримався з Холмсом до кінця з моменту завоювання ним чемпіонського титулу. Тим не менше Холмс переміг одноголосним рішенням суддів.

Бій з Конроєм Нельсоном[ред. | ред. код]

У липні 1981 року Бербик зустрівся з Конроєм Нельсоном. На кону стояв титул чемпіона Канади і вакантний титул Чемпіона Британії і Британської Співдружності у важкій вазі. Бербик переміг нокаутом у 2 раунде..

Бій з Мохаммедом Алі[ред. | ред. код]

У грудні 1981 року Бербик зустрівся з 39-літнім Мохаммедом Алі. Алі, незважаючи на успіхи у матеріальнім плані, знову вирішив вийти на ринг, але він був приголомшений тим, що ніхто з провідних боксерів не хоче з ним битись, а також, атлетичні комісії більшості штатов не збирались видавати йому ліцензію на бій із-за стану його здоров'я. Недивлячись на всі перешкоди, Алі вдалось отримати дозвіл на бій на Багамах, з канадським бійцем важкої ваги Тревором Бербиком. Мохаммед виглядав набагато краще, ніж у бою з Холмсом, і навіть домінував у пятом раунді. Однак, недивлячись на це, Алі програв одноголосним рішенням суддів у 10-раундовому поєдинку. Після цього поєдинку Мохаммед оголосив про завершення кар'єри і більше ніколи не виходив на професійний ринг.

1982—1984[ред. | ред. код]

Бій з Грегом Пейджем[ред. | ред. код]

У червні 1982 року переміг одноголосним рішенням суддів непереможного Грега Пейджа.

Бій з Ренальдо Снайпсом[ред. | ред. код]

У жовтні 1982 року зустрівся з Ренальдо Снайпсом. У 1 раунді Снайпс відправив Бербика у флеш-нокдаун. У ближньому бою Снайпс з мінімальною перевагою переміг одноголосним рішенням суддів.

Бій з С Т Гордоном[ред. | ред. код]

У травні 1983 року зустрівся з колишнім чемпіоном у важкій вазі С Т Гордоном. Гордон переміг одноголосним рішенням суддів.

У вересні 1983 року зустрівся з Кеном Лакустой. Бербик переміг нокаутом у 10 раунді.

У вересні 1984 року зустрівся з Андорсом Ерні Барром. Бербик переміг нокаутом у 4 раунді.

1985—1987[ред. | ред. код]

Бій з Девідом Беєм[ред. | ред. код]

У червні 1985 року у бою за титул чемпіона США по версії USBA Бербик переміг технічним нокаутом у 11 раунді Девіда Бея

Бій з Мітчем Гріном[ред. | ред. код]

У серпні 1985 року Тревор Бербик переміг одноголосним рішенням суддів непереможного Мітча Гріна.

Чемпіонский бій з Піклоном Томасом[ред. | ред. код]

У березні 1986 року Тревор Бербик зустрівся з непереможним чемпіоном світу у важкій вазі по версії WBC Пінклоном Томасом. Фаворитом у цьому поєдинку був Томас (ставки на нього приймалися з розрахунку 6,5 до 1). Бербик переміг одноголосним рішенням суддів .

Бій з Майком Тайсоном[ред. | ред. код]

У листопаді 1986 року Тревор Бербик вийшов на ринг проти Майка Тайсона. Цей бій отримав назву Судний день[en]. Бербик лише у лютому 1986 року завоював титул чемпіона і проводив тільки перший захист. У 1 раунді Бербик пішов з Тайсоном у відкритий бій, але пропустил кілька жорстких ударів і припинив атакувати. За 20 секунд до кінця раунду Тайсон пробив лівий боковой, Бербик з ледве втримався на ногах, на останніх секундах Бербик був на грані нокаута. Уже на перших секундах 2-го раунду Тайсон провів серію ударів, відправивши Бербика у нокдаун, Бербик підвівся. За 40 секунд до кінця раунду Тайсон провів правий апперкот у щелепу, а потім ще лівим хуком потрапив у голову Бербика. Бербик на момент прижався до Тайсону, а потім впав. Бербик двічі намагався встати, але щоразу втрачав рівновагу. З третьої спроби він підвівся, але його сильне хитало. Рефері зупинив бій. За цей бій Тайсон заробив 1,5 млн $, а Бербик 2,1 мільйона доларів. Після цього боя Тайсон встановил 2 світових рекорди, ставши самим молодим чемпіоном у важкій вазі і ставши першим боксером, чий удар змусив суперника підводитись і падати три рази підряд. Одночасно з ним рекорд встановил Кевін Руні (йому на той момент було 27 років), ставши наймолодшим тренером, який привів підопічного до чемпіонського титулу.

У жовтні 1987 року переміг технічним нокаутом у 3 раунді Лоренцо Бойда.

1988—1996[ред. | ред. код]

Претендентский бій з Карлом Вільямсом[ред. | ред. код]

У червні 1988 року в іллюмінаторі IBF програв одноголосним рішенням суддів чемпіону США по версії USBA Карлу Вільямсу. Карл Вільямс перейшов у положення для можлиого в суперважкій вазі пострілу у понеділок вечором, прийнявши одноголосне рішення у 12 раунді над минулим чемпіоном Тревором Бербиком. У Вільямса громоздились очки за эффективний лівий джеб впродовж його шляху до кривого рішення в «сірому» відбірковому бою по версії IBF у супертяжій вазі між двох кращих претендентів. Berbick, котрий був колишнім чемпіон WBC у супертяжукій вазі набрав темп у середині боя, але Вільямс зумів прописати декілька еффективних ударів. У Вільямся стався розрив шкіри поруч з правим оком у 6-му турі, але поріз кровоточив нечасто і, здавалося, не турбував." — Ассошиейтид Прес неофіційний АП --система показників — 118—109 Вільямс .Вільямс втратив момент для проведення у 8-му раунді.

Бій з Бастером Дагласом[ред. | ред. код]

У лютому 1989 року програв одноголосним рішенням суддів Джеймсу Бастеру Дагласу.

Бій з Джеффом Сімсом[ред. | ред. код]

У липні 1990 року переміг технічним нокаутом у 6 раунді Джеффа Сімса.

У березні 1994 року переміг одноголосним рішенням суддів Денні Воффорда.

У липні 1994 року переміг нокаутом у 4 раунді Пола Філлпса.

Бій з Мелвіном Фостером[ред. | ред. код]

У вересні 1994 року переміг роздільним рішенням суддів непереможного Мелвіна Фостера.

Бій з Джиммі Тандером[ред. | ред. код]

У березні 1995 року у бою за титул WBC Континентальної Америки програв одноголосним рішенням суддів Джиммі Тандеру.

У серпні 1995 року переміг технічним нокаутом у 3 раунді Брюса Джонсона.

У квітні 1996 року переміг технічним нокаутом у 4 раунді Кена Сміта.

Бій з Луїсом Монако[ред. | ред. код]

У вересні 1996 року переміг одноголосним рішенням суддів Луїса Монако.

Бій з Хасимом Рахманом[ред. | ред. код]

У жовтні 1996 року Бербик зустрівся з непереможним американцем Хасимом Рахманом. Бербик вийшов на бій з явною перевагою. На початку 1-го раунду Рахман пробив довгий правий хук у голову. Бербик похитнувся. Рахман повторив цей ж удар у щелепу. Канадець рухнув на канвас. Він піднявся на рахунок 5.. Рахман зразу ж кинувся добивати. Він прижав противника до канатів і провів кілька серій ударів у голову. Бербик був на грані нокаута, але зміг вистояти. Більшу частину першого раунду він простояв в блоку. Недивлячись на односторонній дебютный раунд, бій у підсумку пройшов всю дистанцію. По закінченні поєдинку всі судді з великою перевагою віддали перемогу Хасиму Рахману. Це був останній бій Бербика у США.[1].

1997—2000[ред. | ред. код]

Бій з Лайлом МакДаувелом[ред. | ред. код]

У вересні 1997 року у бою за вакантний інтерконтинентальний титул IBO програв роздільним рішенням суддів Лайлу МакДаувелу.

Бій з Сатклиффом Шейном 1[ред. | ред. код]

У лютому 1999 року у бою за титул чемпіона Канади переміг технічним нокаутом у 12 раунді Сатклиффа Шейна.

Бій з Айреном Барклі[ред. | ред. код]

У червні 1999 року Бербик переміг одноголосним рішенням суддів Айрена Барклиі.

Бій з Тоні Лароса[ред. | ред. код]

У серпні 1999 року програв роздільним рішенням суддів Тоні Ларосу .

Бій з Сатклиффом Шейном 2[ред. | ред. код]

У травні 2000 року вдруге зустрівся з Сатклиффом Шейном. Бербик переміг однголосним рішенням суддів.

Згодом, компьютерная томография показала кровяной згусток у його мозок, і його позбавили ліцензії професійного бексера.

Життя поза рингом[ред. | ред. код]

Бербик був пастором у моменті Чуда пятидесятичної церкви у Лас-Вегасі.

Проблеми з законом[ред. | ред. код]

Бербик був кілька раз заарештований на протязі всього свого життя і засуджений у штаті Флорида до 5 років позбавлення волі за сексуальний напад на няню його дітей у 1992 році. Він відсидів 15 місяців.. У 1997 році він порушив умови умовно-дострокового визволення і був депортований з США.

Ворожнеча з Ларрі Холмсом[ред. | ред. код]

Широко відома ворожнеча Бербика з Ларрі Холмсом, з котрим він боксував у 1981 році. Їхня ворожнеча завершилася публічною бійкою у 1991 році, котра була зафіксована на плівку. Холмс заліз на капот автомобіля і вскочив на Бербика коли того вели у супроводі поліції.

Пенсійні[ред. | ред. код]

Вийшов на пенсію у Флориді, щоб бути з своєю жінкою і чотирма дітьми (у нього було троє дітей з першою жінкою у Монреале) і почав тренировати боксерів у залі Кенні Барретта у Тамарку, Флорида. Проблеми Бербика з законом загострились. Він був знову був депортирован з США 2 грудня 2002 року.

Вбивство[ред. | ред. код]

28 жовтня 2006 року Тревор Бербик був знайдений мертвим. Він був Вбитий власним 20-річним племінником кількома ударами металевої труби по голові. За цей злочин його племінник Гарольд Бербик був засуджений до пожиттєвого сроку з правом подачі апеляції на дострокове визволення через 20 лет..[2]

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • Один з 5 боксерів, котрі отримали Медаль подяки від ямайского премєр міністра (окрім нього — Майк Маккаллум (3 червня 1986) і Ллойд Хоніган (10 листопада 1985)).
  • Тревор Бербик і Ларрі Холмс являються єдиними боксерами, котрі зустрілися з Мохаммедом Алі і Майком Тайсоном.
  • Має багато спільного з боксером Донованом Раддоком: обидва уродженці Ямайки, котрі стали громадянами Канади, обидва перемогли кількох чемпіонів світу, обидва зустрічалися з Майком Тайсоном і Грегом Пейджем, а також обидва зустрічалися з Ларрі Холмсом (Раддок на спарингах) і Майклом Доуксом (Бербик у любителях)), обидва були чемпіонами Канади, однак Раддок так і не завоював чемпіонский пояс.
  • За всю професійну карєру зустрівся з десятьма чемпіонами світу, з котрих переміг пятьох.
  • У 1991 році він відправився в UWFI у Японію для боротьби проти Нобухіко Такади в бою, названим «боксер проти борця». Бербик очікував, що бій буде проходити по правилам американського кікбоксинга, але опинилося, що правила дозволяли Набухіко Такаді завдавати удари ногами Бербику нижче пояса. Бербик опинився не готовим надати Набухіко Такаді будь-який спротив, замість цього Бербик неодноразово жалітися арбітру на те, що Набухіко Такада кілька разів вдарив ногою нижче пояса (лоу-кик). Такада отримав перемогу, так як Бербик втік з рингу під час боя.
  • У лютому 2004 року Джордж Форман оголосив, що він тренувався для ще одного повернення на ринг, щоб показати, що вік 55 років, як 40, це не «смертний вирок». Бій проти невизначеного суперника (по пліткам проти Тревора Бербика) так і не відбувся (була широко поширена думка, що жінка Формана була одним з основних факторів у зміненні планів).
  • Боксер Вотсон з мультсеріала «Симпсоні» являється пародією Бербика.

Зауваження[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Попередник:
{{{попередник}}}
WBC Чемпіони у важкій вазі
{{{роки}}}
Наступник:
{{{наступник}}}
Попередник:


Томас Пінклон
WBC Чемпіони у важкій вазі



22 березня 1986 — 22 листопада1986
Наступник:



Майк Тайсон