Тремоліт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тремоліт
Tremolite Campolungo.jpg
Тремоліт знайдений в Швейцарії
Загальні відомості
Статус IMA перевизначений (Rd)[d][1]
IMA-номер IMA2012 s.p.
Хімічна формула Ca2Mg5Si8O22(OH)2
Клас мінералу Силікати
Nickel-Strunz 10 9.DE.10[2]
Dana 8 66.1.3a.1
Ідентифікація
Колір Білий, сірий, лавандовий до рожевого, перлиново-сірий, кремовий, світло-зелений, світло-жовтий
Форма кристалів Голки
Сингонія Моноклінна
Просторова група просторова група C2/md[3]
Спайність Бездоганна по призмі
Злам Занозистий
Твердість 5-6
Блиск Скляний, шовковий або жирний
Колір риси Білий, або безбарвний
Оптичні властивості кристалів
Показник заломлення nα = 1.599—1.612 nβ = 1.613—1.626 nγ = 1.625—1.637
Подвійне променезаломлення δ = 0.026
Інші характеристики
Названо на честь Tremola valleyd[4]
CMNS: Тремоліт у Вікісховищі

Тремоліт — породотвірний мінерал класу силікатів, сімейства амфіболів. Магніїстий різновид актиноліту. Незвичайний вигляд деяких різновидів тремоліту робить його цінним мінералом для колекціонерів. У не меншому ступені приваблює і його гарне світіння.

Своїм ім'ям тремоліт зобов'язаний місцю знаходження його зразків, на підставі яких було зроблено перший його опис. Йдеться про долину Тремола поруч з Сен-Готардським гірським масивом (Швейцарія). Назву дав J.G.Höpfner, 1790. Синоніми: граматит, гепфнерит, каламіт, карамзиніт, норденшельдит, рафіліт, себесит.

Загальний опис[ред. | ред. код]

Хімічна формула:

  • 1. За Є. Лазаренком та К.Фреєм: Ca2(Mg, Fe2+)5 [Si4O11]2(OH, F)2.
  • 2. За Г.Штрюбелем, З. Х. Ціммером: Ca2Mg5Si8O22(OH)2.
  • 3. За «Fleischer's Glossary» (2004): Ca2(Mg, Fe)5Si8O22(OH)2.

Склад у % (з родов. Белмет, шт. Нью-Йорк, США): CaO — 11,88; MgO — 25,19; SiO2 — 59,45; H2O — 2,27. Домішки: Al2O3, MnO, FeO.

Сингонія моноклінна. Форми виділення: довгопризматичні, голчасті, волокнисті та волосоподібні кристали, тичкуваті, повстеподібні аґреґати. Двійники. Спайність довершена за призмою, під кутом бл. 56о (що характерно для всіх амфіболів). Густина 2,9-3,44. Тв. 5,0-6,0. Білого або сіро-зеленого кольору, сірий, безбарвний. Блиск скляний, у тонковолокнистих аґреґатів шовковистий. Крихкий. Походження г.ч. метаморфічне. Тонковолокнистий різновид тремоліку називається тремоліт-азбест, а щільний прихованокристалічний — нефрит. Зустрічається в метаморфічних породах, переважно у продуктах регіонального метаморфізму. Важливий породотвірний мінерал на контактах вивержених порід з вапняками та доломітами, також у кристалічних сланцях. Напівдорогоцінний різновид — нефрит, волокнистий різновид — бісоліт. Використовують в основному в хімічній промисловості як наповнювач. Знахідки: Камполунго (кантон Тессін, Швейцарія), долина р. Аоста (Італія), біля Віндхука (Намібія), Слюдянка (Байкал, РФ).

Тонкі кристали[ред. | ред. код]

Одна з головних особливостей тремоліта полягає в тому, що він утворює дуже тонкі кристали, зовнішнім виглядом нагадують волоски або голки, які практично завжди формують агрегати, схожі на азбест (гірський льон). Іноді кристали ростуть так щільно, що приймають вигляд товстих витягнутих призм різного розміру, які не завжди мають однакову кількість граней. Насправді згадані призми несправжні, оскільки складені з безлічі витягнутих і плоских волокон. У ряді випадків ці волокна утворюють агрегати інших форм. Особливий інтерес колекціонерів викликають агрегати, схожі на волосся, в яких кристали виходять із загального центру і ростуть в радіальному напрямку.

Голчасті кристали тремоліту

Варіації кольору[ред. | ред. код]

Найбільш частий колір кристалів тремоліта — білий, перлинно-сірий, кремовий. Інші кольори, що варіюються від сірого і жовтого до зеленого і фіолетового, обумовлені наявністю домішок — елементів, чужих базовому хімічному складу мінерала. Однім з них, найбільш впливаючим на колір тремоліта, є залізо. Незначна його кількість забарвлює мінерал в зелені тони, при більш істотних значеннях тремоліт темніє і сильно змінює вагу до важчої. Різновид тремоліта, який називається гексагонітом і добувається в штаті Нью-Йорк (США), має красивий фіолетовий колір і високо цінується колекціонерами.

Азбест: небезпечні волокна[ред. | ред. код]

Один з різновидів тремоліта, який має велике промислове значення. Останнім часом його використання істотно скоротилася, що пов'язано з небезпекою для здоров'я людини. У ряді країн азбест ще все широко використовується, незважаючи на небезпеку його застосування. Тремолітовий азбест високо канцерогенний, тому робота з ним вимагає особливих пересторог. На фотографії видно, як китайські робітники наповнюють мішки азбестом. Найцікавіша властивість тремоліта, з промислової точки зору, — це волокниста структура однієї з його різновидів, відомої під назвою азбест, або гірський льон. Однак саме ця властивість робить азбест надзвичайно небезпечним для здоров'я людини. Волокна тремоліта дуже тонкі і жорсткі. У ході обробки мінералу вони перетворюються на пил, який складається з гострих найдрібніших шматочків волокон і несе в собі велику небезпеку. Розмір фрагментів такий малий, що вони легко потрапляють в легені разом з повітрям і врізаються в стінки альвеол, залишаючись там назавжди. Витягти їх звідти неможливо, а знаходження там тягне за собою виникнення різних захворювань, включаючи рак легенів, мезотелиому і асбестоз, що мають незворотний характер. З цієї причини застосування тремолітового азбесту як ізоляційного матеріалу в будівництві було заборонено законом, і багато будинків, де використовувався цей матеріал, підлягають складній і дорогій перебудові. В автомобільній промисловості законодавчої заборони на використання азбесту немає, проте самі виробники відмовляються від його застосування в гальмівних колодках і дисках зчеплення.

Мінерал — термометр[ред. | ред. код]

Вчені, особливо петрологи, використовують тремоліт як індикатор температури. При дії дуже високих температур цей мінерал стає нестабільним і перетворюється в діопсид. Таким чином, наявність тремоліту і відсутність диопсиду у зразку показує, що порода, з якої він видобутий, не піддавалася сильному нагріванню.

Поширення[ред. | ред. код]

Досить поширений в земній корі мінерал. Залягає в зонах, де проходили метаморфічні процеси в багатих кальцієм породах. Основні родовища знаходяться в Онтаріо (Канада), Нью-Йорку, Каліфорнії, Арізоні і Коннектікуті (США), на півночі Італії, в долині Тремола (Швейцарія), в Танзанії та Фінляндії.

Різновиди[ред. | ред. код]

Розрізняють:

  • тремоліт-азбест (тонковолокнистий термостійкий різновид тремоліту),
  • тремоліт залізистий (залізистий різновид тремоліту — Ca2Fe5[Si4O11]2(OH)2),
  • гексагоніт (ліловий тремоліт),
  • тремоліт манґанистий, манґантремоліт, (різновид тремоліту з манґанового родов. Казо-Майн, Японія, який містить до 8 % MnO),
  • тремоліт натріїстий (мінерал, за складом проміжний між тремолітом та глаукофаном),
  • тремоліт хромистий (різновид тремоліту з родов. Отокумпу, Фінляндія, що містить до 2 % Cr2O3).

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004—2013.
  • Лазаренко Є. К., Винар О. М. Тремоліт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
  • Тремоліт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
  • Минералы Украины: краткий справочник. Н. П. Щербак, В. И. Павлишин, А. Л. Литвин и др. — К.: Наук. думка, 1990.
  • О.Матковський, В.Павлишин. Стан і перспективи розвитку регіонально-мінералогічних досліджень в Україні. — Львів: Вид-во ЛДУ, 1998.
  • Павлишин В. І. та ін. Генезис мінералів. — К.: ВПЦ «Київський університет», 2003.

Посилання[ред. | ред. код]