Трепак Віктор Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Віктор Миколайович Трепак
Трепак Віктор Миколайович.jpg
Народився 25 серпня 1975(1975-08-25) (44 роки)
м. Сколе,
Сколівський район,
Львівська область
Місце проживання Київ
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність полководець
Alma mater Львівський національний університет імені Івана Франка
Сфера інтересів оперативно-розшукова діяльність,
протидія корупції
Заклад Львівський національний університет імені Івана Франка
Науковий ступінь кандидат юридичних наук

Трепак Віктор Миколайович (нар. 25 серпня 1975, місто Сколе Сколівського району Львівської області) — український правоохоронець. Кандидат юридичних наук (2011), доцент кафедри кримінального права і кримінології Львівського національного університету імені Івана Франка (з 1 вересня 2018). Генерал-майор[1].

Заступник Генерального прокурора (з 8 жовтня 2019)[2].

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 25 серпня 1975 року в місті Сколе Сколівського району Львівської області. У 1997 закінчив Львівський державний університет імені Івана Франка, у 2001 році — курси підвищення кваліфікації при Національній академії Служби безпеки України, у 2002 році — Львівський інститут внутрішніх справ при Національній академії внутрішніх справ України.

В органах державної безпеки почав проходження військової служби з 2000 року.

2000—2009 — служба на оперативних і керівних посадах в Управлінні Служби безпеки України в Львівській області. Працював на посадах оперуповноваженого, старшого оперуповноваженого, начальника міжрайвідділу, заступника начальника відділу, начальника відділу головного відділу Управління Служби безпеки України в Львівській області, заступника начальника Управління Служби безпеки України в Одеській області.

06.2009—09.2011 — начальник управління Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Центрального управління Служби безпеки України;

09.2011—01.2012 — начальник Управління внутрішньої безпеки Служби безпеки України;

01.2012—06.2014 — перебував у розпорядженні керівництва Служби безпеки України;

2012—2013 — викладав спецкурс з питань протидії корупції у Львівському національному університеті імені Івана Франка та в Національній школі суддів України;

07.2014—07.2015 — перший заступник начальника Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Центрального управління Служби безпеки України;

З 19 липня 2015[3] року до 14 квітня 2016[4] був першим заступником Голови Служби безпеки України – начальником Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Центрального управління Служби безпеки України. Звільнився зі служби в органах державної безпеки.

07.2016—31.08.2018 — професор кафедри Національної академії Служби безпеки України.

З 01.09.2018 — доцент кафедри кримінального права і кримінології Львівського національного університету імені Івана Франка.

Учасник бойових дій на Сході України.

Затримання судді Зварича[ред. | ред. код]

2 грудня 2008 року проти голови Львівського апеляційного адміністративного суду Ігоря Зварича (відомий як «суддя-колядник») Генеральна прокуратура України порушила кримінальну справу за хабарництво в особливо великих розмірах. Під час обшуків за місцем роботи і проживання голови суду працівники СБУ і Генпрокуратури вилучили $1 млн., 2 млн. грн. 15 грудня того ж року Генеральна прокуратура України оголосила Зварича в розшук, оскільки він зник з приватної клініки, в якій перебував на лікуванні. 18 грудня 2008 року Верховна Рада дала згоду на його затримання та арешт. 9 березня 2009 року у Львові у квартирі, де мешкав Зварич, співробітники СБУ затримали суддю. Безпосереднє керівництво операції по документуванню злочинних дій та затриманню судді-колядника здійснював підполковник СБУ Віктор Трепак.

Затримання генерала Пукача[ред. | ред. код]

Підозрюваний в організації незаконного стеження за журналістом інтернет-видання Українська правда Георгія Гонгадзе, його викраденні та вбивстві колишній начальник головного управління кримінального пошуку МВС України Олексій Пукач, який з 2003 року переховувався від органів слідства і суду, був затриманий 21 липня 2009 року в селі Молочкі Чуднівського району Житомирської області. Пукач був затриманий в результаті проведення спеціальної операції СБУ. Безпосередню участь в операції із затримання генерала-втікача брав підполковник СБУ Віктор Трепак.

Справа «діамантових прокурорів»[ред. | ред. код]

12 листопада 2015 року Перший заступник голови СБУ — начальник Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Центрального управління Віктор Трепак написав заяву на ім'я президента Петра Порошенка про звільнення з займаної посади. Причиною свого кроку Трепак назвав «неможливість виконання очолюваним ним спеціальним підрозділом визначених законом завдань щодо протидії корупції та організованій злочинності через перебування на посаді генерального прокурора України Шокіна В.М.» Протистояння між вказаними посадовими особами було викликано розслідуванням так званої справи «діамантових прокурорів». Віктор Трепак так охарактеризував цю справу (Дзеркало тижня, 20.11.2015):

Справа «діамантових прокурорів» — це не просто резонансна справа стосовно прокурорів високого рівня. Багато в чому вона визначає подальший зміст боротьби з корупцією в нашій країні, бо вона ламає систему кругової поруки, закритості, недоторканності, яка створювалася й існувала десятиліттями.

Треба розуміти, що прокурори, не маючи недоторканності де-юре, завжди були недоторканними де-факто. Кого з прокурорів можна «чіпати», а кого — ні, визначав генпрокурор, від якого вони повністю залежали і якому віддано служили. Такий стан речей давав можливість генпрокурору «панувати» не лише в системі прокуратури, а й в усій правоохоронній системі. І значною мірою — також у судовій системі. Цей та низка інших моментів роблять вітчизняне правосуддя дуже суб'єктивним, коли відповідальність тих-таки корупціонерів залежить не від наявності правових підстав, а від політичного чи особистого інтересу.

Ми пішли на реалізацію матеріалів у цій справі, усвідомлюючи всі ризики і загрози. Адже справа стосувалася не просто прокурорів, а прокурорів найвищого рівня — першого заступника начальника головного слідчого управління ГПУ та заступника прокурора Київської області. Надалі став також відомий позаслужбовий зв'язок фігурантів у цій справі з генпрокурором.

Велику роботу в цьому напрямку проводив Нескоромний Дмитро Анатолійович – заступник начальника 2 управління ГУ БКОЗ, який у 2015-2016 роках займав посаду заступника начальника ГУБКОЗ. Саме Нескоромний, за словами Трепака, керував операцією із затримання одного з «діамантових прокурорів». [5] У 2016-2017 роках був відсторонений від посади, але вже у 2017 г. переведений заступником начальника у Головне управління Служби безпеки України у місті Києві та Київській області. ‎

«Чорна каса» Партії регіонів[ред. | ред. код]

27 травня 2016 року екс-перший заступник голови СБУ Віктор Трепак передав до Національного антикорупційного бюро України документи, що підтверджують незаконні виплати Партією регіонів готівкових коштів багатьом колишнім і нинішнім високопоставленим чиновникам на загальну суму близько $2 млрд. Згодом вказані матеріали у ЗМІ були названі як «чорна каса» Партії регіонів. (Дзеркало тижня, 27.05.2016):

Це — великий масив документів, які підтверджують тотальну корумпованість влади. Значна частина цих матеріалів — «амбарна книга» корупційних виплат, які систематично здійснювалися за рахунок «общака», «чорної каси» Партії регіонів. Уперше в поле зору правоохоронних органів потрапляє масив матеріалів, які стосуються не одного чи кількох злочинів, а системної багаторічної корупційної діяльності організованої структури, яка діяла на базі відомої політичної партії і ставила за мету незаконне захоплення влади та її протиправне використання. А головне — досягла цієї мети! Йдеться про корупційну діяльність найнебезпечнішого виду — політичну корупцію з сотнями (наголошую — сотнями!) суб'єктів, у т.ч. десятками посадовців найвищого рівня. Причому у більшості випадків матеріали містять предметну інформацію про те, ким, коли і який злочин було вчинено. До того ж, що взагалі унікально, вони дають можливість цілісно бачити загальну картину злочинної діяльності — з її організаторами, виконавцями, посередниками, засобами здійснення, результатами.

Матеріали розкривають процес загнивання влади, вказуючи, що як засіб приходу до влади (це стосується передусім найвищого рівня) використовувався підкуп, характерною рисою перебування при владі була — продажність, метою владарювання — протиправне збагачення. Вони доводять, що основою і метою сучасної вітчизняної політики є гроші. Ці документи взагалі ставлять під сумнів легітимність формування та функціонування вітчизняної влади у той період, який вони охоплюють. Формально все виглядало демократично і конституційно: проходили вибори, певні особи оголошувались обраними депутатами чи президентом, у парламенті утворювалися фракції й коаліції, відбувалися голосування, уряд приймав рішення, президент робив кадрові призначення… Це оформлялося відповідними постановами, законами, указами, розпорядженнями. А по суті багато що робилося на злочинній основі: за гроші і заради грошей.

Крім усього іншого, ці документи докладно розкривають механізм приходу Януковича до влади. На їх підставі можна довести, що Янукович прийшов до влади незаконно і не був легітимним президентом України. По суті, у 2010 р. повторилася ситуація другого туру президентських виборів 2004 р., коли на підставі сфальсифікованих результатів виборів голова ЦВК Ківалов оголосив Януковича президентом. Просто якщо у 2004 р. ті, хто вів Януковича до влади, діяли грубо й нахабно, то у 2010 р. ставку було зроблено на більш витончені і приховані методи фальсифікації. Крім того, з документів простежується, що приходу Януковича до влади підіграв чинний на той час гарант.

Національне антикорупційне бюро України на підставі заяви екс-першого заступника голови Служби безпеки України Віктора Трепака почало розслідування.

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

Наукові праці[ред. | ред. код]

монографії[ред. | ред. код]

підручники та посібники[ред. | ред. код]

Публікації в ЗМІ[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Указ Президента України від 23 серпня 2014 року № 677/2014 «Про присвоєння військових звань»
  2. Руслан Рябошапка призначив Віктора Трепака на посаду заступника Генерального прокурора Генеральна прокуратура України (08.10.2019)
  3. Указ Президента України від 19 липня 2015 року № 442/2015 «Про призначення В.Трепака першим заступником Голови Служби безпеки України — начальником Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Центрального управління Служби безпеки України»
  4. Указ Президента України від 14 квітня 2016 року № 144/2016 «Про звільнення В.Трепака з посади першого заступника Голови Служби безпеки України – начальника Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Центрального управління Служби безпеки України»
  5. Із СБУ звільнили заступника начальника главку Нескоромного, який раніше керував операцією із затримання одного з діамантових прокурорів. Слово і Діло. 2017-02-28. Процитовано 2018-07-03. 
  6. Указ Президента України від 8 грудня 2008 року № 1147/2008 «Про відзначення державними нагородами України»

Джерела[ред. | ред. код]