Трепов Володимир Федорович
| Трепов Володимир Федорович | |
|---|---|
 | |
| Народився | 6 січня 1863 |
| Помер |
1918 Кронштадт, Санкт-Петербурзька губернія, Російська СФРР |
| Країна |
 Російська імперія |
| Alma mater | Олександрівський ліцейd |
| Посада | член Державної ради Російської імперії[d] |
| Рід | Треповиd |
| Батько | Трепов Федір Федорович (старший)d |
| Мати | Q108828198? |
| Діти | Fyodor Trepovd і Boris Trepovd |
Володимир Федорович Трепов (6 січня 1863–1918) — російський державний діяч, сенатор, член Державної Ради.
Біографія[ред. | ред. код]
Син санкт-петербурзького градоначальника Федора Трепова (1809—1889) та Віри Лукашевич (1821—1866).
Закінчив Олександрівський ліцей (1881). Служив у міністерстві внутрішніх справ.
У 1902—1905 роках обіймав посаду таврійського губернатора.
Земський діяч князь В. Оболенський так його характеризував: «Він був відомий своїми правими поглядами, але, як розумна людина, не хотів розпочинати свою службу в губернії дрібною боротьбою з місцевим земством…»[1]
В 1905 був призначений сенатором, в 1908 — членом Державної Ради, де очолював групу вкрай правих.
На початку 1911 року разом з іншим лідером вкрай правих Петром Дурновим вів агітацію проти законопроєкту про земство в західних губерніях, що пропонувався урядом Столипіна. Його розгляд у Держраді призвело до політичної кризи: законопроєкт був відхилений, Микола II, на вимогу Столипіна, на кілька днів розпустив законодавчі установи і прийняв закон своїм Високим указом, а Дурново і Трепову наказав оголосити себе хворими і не брати участь у засіданнях Ради до 1912 року. 29 квітня Трепов подав у відставку. Дослужився до чину таємного радника, мав придворний чин шталмейстера.
В 1918 був учасником підпільної організації в Петрограді. У серпні чи вересні того ж року був розстріляний більшовиками у Кронштадті.
Сім'я[ред. | ред. код]
Був одружений з Євгенією Сирицею (1858—21.04.1904)[2], померла від кровотечі в легенях у Ялті, після відспівування в Соборі Святого Олександра Невського її порох був перевезений до Києва і похований у Видубицькому монастирі. Їхні сини:
- Федір (1883—1915), полковник лейб-гвардії Кінної артилерії, Георгіївський кавалер.
- Борис (1885—1964), полковник лейб-гвардії Кінної артилерії, георгіївський кавалер.
Примітки[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Список Высшим Чинам Государственного, Губернского и Епархиального управлений. Исправлен по 2 февраля 1908 г. 1908. С. 43.
- Памятная книжка лицеистов. Издание Собрания Курсовых Представителей Императорского Александровского лицея. — СПб.: Типография МВД, 1911. С. 110.
- Биография на Хроносе
| ||||||||||||||||||||
