Третьяковська (станція метро)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

55°44′27″ пн. ш. 37°37′39″ сх. д. / 55.74083° пн. ш. 37.62750° сх. д. / 55.74083; 37.62750

Третьяковська
Калузько-Ризька лінія
Калінінська лінія
Tretyakovskaya1-mm.jpg
Загальні дані
Тип Колонна трисклепінна глибокого закладення
Глибина закладення 46 м
Кількість 2
Тип Острівна
Форма Пряма
Дата відкриття 3 січня 1971 року
Архітектор(и) В. Г. Поликарпова (рос.) і А. А. Марова (рос.)
Виходи до Мала Ординка, Кліментовський провулок
Час відкриття 5:30
Час закриття 1:00
Код станції 097 (Калузько-Ризька лінія),
085 (Тагансько-Краснопресненська лінія),
Кт
Калузько-Ризька лінія
Челобітьєво
ТЧ Челобітьєво
оборотні тупики
Медведково
Бабушкінська
ТЧ-10 «Свіблово»
Свіблово
Ботанічний сад
ВДНХ
Олексіївська
Ризька
Проспект Миру
СЗГ до КЛ
Сухаревська
Тургенєвська
   
Китай-город
   
Третьяковська
СЗГ до ЗЛ, КЛ, СТЛ, КалЛ
   
Якиманка
   
Жовтнева
Шаболовська
Ленінський проспект
Академічна
Профсоюзна
Нові Черемушки
ТЧ-5 «Калузьке»
Калузька
Калузька
Беляєво
Коньково
Теплий Стан
Ясенєво
Новоясенєвська
Схема колійного розвитку станції Третьяковська
Калінінсько-Солнцевська лінія
Оборотні тупики
Новокосино
     
ТЧ-12 «Новогіреєво»
Новогіреєво
Перово
Оборотні тупики
Шосе Ентузіастів
     
Авіамоторна
     
Площа Ілліча
СЗГ до Кільцевої лінії
СЗГ до ТКЛ
Марксистська
Оборотні тупики
     
Третьяковська
СЗГ до КЗЛ
Оборотні тупики
Волохонка
     
Плющиха
     
Кутузовський проспект
     
Діловий центр
     
Парк Перемоги
СЗГ до АПЛ
Мінська
Ломоносовський проспект
Раменкі
Мічуринський проспект
Терешково
Солнцево
ТЧ «Солнцево»
Боровське шосе
Новопередєлкіно
Рассказовка

«Третьяковська» — станція Калузько-Ризької лінії Московського метрополітену кросплатформового типу. Розташована між станціями «Китай-город» і «Жовтнева» і одночасно є кінцевою станцією Калінінської лінії (наступна за станцією «Марксистська»). Станція має два коди і є чотирипікетовим транспортним вузлом.

Історія[ред.ред. код]

Південний зал станції було відкрито 3 січня 1971 в складі Калузького радіусу. До червня 1983 станція називалася «Новокузнецькою»; нинішню назву — по розташованій неподалік Третьяковській галереї.

11 січня 1986 було відкрито північний зал станції. У цей день на одну з колій нового залу було переключено рух поїздів Калузько-Ризької лінії в напрямку станції «Жовтневої». Наступні два тижні виконувалися роботи з переключення старої колії в південному залі для Калінінської лінії. 25 січня 1986 було відкрито рух поїздів по Калінінській лінії. Серед колійного розвитку зберігся один з двох з'єднувальних з'їздів з Калінінської на Калузько-Ризьку лінію.

Особливості[ред.ред. код]

У складі «Третьяковської» — два зали через так звану «крос-платформну» пересадку: для того щоб здійснити пересадку на іншу лінію, достатньо перейти на протилежну сторону платформи. Потрапити в паралельний зал можна по сходовому переходу, входи в який розташовані в центрі залів. При проходженні по Калузько-Ризької лінії на південь для пересадки необхідно перейти в інший зал. У південний зал прибувають потяги Калузько-Ризької лінії, що прямують у бік станції «Китай-город», і поїзди Калінінської лінії, що прямують у бік станції «Марксистська»; в північний зал прибувають потяги Калузько-Ризької лінії, що прямують до станції «Жовтнева»; на потяги Калінінської лінії з північного залу посадки немає, так як там кінцева станція. Така система пересадки вважається зручною для пасажира, але, з незвички, може трохи збити з пантелику.

Колійний розвиток[ред.ред. код]

Станція з колійним розвитком — 5 стрілочних переводів, СЗГ для переходу рухомого складу між лініями, 1 станційна колія для обороту та відстою рухомого складу та 2 колії для відстою рухомого складу.

Стрілочний перевід № 6 розташований на II головній колії Калузько-Ризької лінії. Управління стрілочними переводами та світлофорами напівавтоматичної дії здійснюється з поста централізації станції «Третьяковська» Калінінської лінії .

Вестибулі і пересадки[ред.ред. код]

Станція не має наземних вестибулів; вхід (з Малої Ординки і Климентівського провулка) здійснюється через підземний перехід (в який з вулиці є тільки один вхід). Підземний вестибуль у обох залів спільний; в нього ведуть ескалаторні нахили.

Крім пересадки між Калузько-Ризької та Калінінської лініями, з «Третьяковської» можна здійснити пересадку на станцію «Новокузнецька» Замоскворецької лінії. Всього існує 3 діючих переходи (2 обладнаних ескалаторами торцевих і 1 сходовий в центрі південного залу), а також є заділ під сходовий перехід в центрі північного залу. У торці південного залу починається перехід в торець «Новокузнецької» (ескалатор працює тільки в сторону від Новокузнецької); з торця північного залу по переходу можна потрапити в центральну частину «Новокузнецької» (ескалатор працює в обидві сторони). Також у центрі південного залу є сходові марші довшого переходу на південну частину платформи «Новокузнецької». На виході з цього переходу на «Новокузнецькій» були турнікети, що не пропускали пасажирів назад (демонтовані в 2011 р.). У північному залі є невикористовувані закриті сходові марші планованого раніше переходу в північну частину платформи «Новокузнецької»[1].

Технічна характеристика[ред.ред. код]

Конструкція станції — пілонна трисклепінна станція глибокого закладення (глибина — 46 м)

Оздоблення[ред.ред. код]

Пілони і і колійні стіни південного залу оздоблені сірим мармуром, підлога викладена сірим гранітом. Колійні стіни північного залу оздоблені рожевим мармуром; їх прикрашають бронзові портрети російських художників (роботи А. Н. Бурганова). Світильники знаходяться у верхній частині пілонів.

Неподалік від входу до станції «Третьяковська» розташований Музей Ігоря Талькова, російського поета і виконавця.

Ресурси Інтернету[ред.ред. код]

Калузько-Ризька лінія
Калінінська лінія

Примітки[ред.ред. код]

  1. Алихашкин В. Передовые рубежи научно-технического прогресса // Метрострой. — 1983. — № 2. — С. 12.