Третя рука

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Розповсюджений варіант «третьої руки», що використовується для паяння

Утримувач «третя рука» — загальна назва пристосувань, що дозволяють фіксувати деталі у потрібному положенні без участі рук. Застосовується головним чином при паянні,[1] в ювелірній справі, моделізмі та інших областях, де доводиться працювати з дрібними деталями. Також, таке поняття зустрічається в шиномонтажному обладнанні при роботі із низькопрофільною гумою.[2][3]

Здебільшого складається з основи та однієї чи кількох гнучких «рук» (зазвичай шарнірних, що складаються з декількох колін) з встановленим на кінці затискачем типу «крокодил» або пінцетом. Додатково для роботи з особливо дрібними деталями може обладнуватися лупою, підсвічуванням і міні-витяжкою (вентилятором), а іноді і утримувачем та подушечкою для паяльника. Для більших деталей може встановлюватися струбцина. У переважній більшості випадків, виготовляється з металу. Може встановлювався на робочому місці як стаціонарно, так і без фіксації.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Приклади та варіанти конструкцій. radiomart.com.ua. Архів оригіналу за 4 листопада 2016. Процитовано 3 листопада 2016. 
  2. Монтаж із застосуванням «третьої руки». youtube.com. Архів оригіналу за 2 січня 2016. Процитовано 3 листопада 2016. 
  3. «Третья рука» — шиномонтажное устройство. trommelberg.com.ua (рос.). Архів оригіналу за 4 листопада 2016. Процитовано 3 листопада 2016.