Триба Стародавнього Риму
Триба (лат. tribus, від tribuere — ділити, розділяти, присвячувати)[1][2] — термін з історії Стародавнього Риму, який вживався у двох значеннях:
- Первісно, у VIII—VI ст. до н. е., слово tribus позначало плем'я[2] і територію, яке це плем'я займає. Згідно переказів, в часи заснування Риму племен було 3 (Рамнії, Тіції та Луцерії), разом ці триби склали римський народ.[3][⇨]
- Територіальний і виборчий округ, який мав один голос у трибутних коміціях. Введення територіальних триб приписується царю Сервію Тулію (VI століття до н. е.), який розділив римську територію на 4 міських і 17 сільських триби. Згодом у процесі завоювання Римом Італії число їх зросло до 35 (до 241 до н. е.).
У VIII ст. до н. е. кілька давньоримських родів утворювали курію, а кілька курій об'єднувалися у трибу. За переказами, кожна триба складалася з 10 курій, а курія, в свою чергу, — з 10 родів.[2]
Кожна триба мала свій вівтар і божество, яке виступало заступником племені і якому поклонялися члени общини. Всі одноплемінники збиралися щороку разом на важливу релігійну церемонію і трапезу, які були присвячені божеству.[4] Таким чином, кожне плем'я було окремою релігійною общиною зі своїм унікальним культом, який, фактично, виключав приєднання сторонніх людей і ставав на заваді об'єднанню кількох триб в одну.[5]
З важливих питань в племені проводилися збори, де приймалися постанови, які регулювали життя триби і яким усі її члени були зобов'язані підкорятися. Племінна община мала своє судилище і право судити одноплемінників.[4]
На чолі кожної триби обирався трибун (лат. tribunus, дав.-гр. φυλοβασιλεύς), який у мирний час представляв своє плем'я в усіх цивільних та релігійних справах, а під час війни здійснював військове командування племінним ополченням.[3]
Дослідники античності, вивчивши політичний лад найдавніших римських племен, прийшли до висновку, що кожна триба мала незалежний устрій і їх об'єднання спочатку не передбачало наявність якоїсь верховної влади.[4] Важливим аспектом об'єднання кількох триб у спільну громадянську общину були повага до культу кожної триби і невтручання у їх внутрішні справи. Тобто, громадянська община мала риси федеративного об'єднання.[5]
Виділено 4 міських триба
- Aem(ilia)
- Ani(ensis), заснована у 300 до н. е.[6]
- Arn(ensis), заснована у 389 до н. е.[7]
- Cam(ilia)
- Cla(udia)
- Clu(stumina)
- Col(lina)
- Cor(nelia)
- Esq(uilina)
- Fab(ia)
- Fal(erna), заснована у 318 до н. е.[8]
- Gal(eria)
- Hor(atia)
- Lem(onia)
- Maec(ia), заснована у 333 до н. е.[9]
- Men(enia)
- Ouf(entina), заснована у 318 до н. е.[8]
- Pal(atina)
- Pap(iria)
- Pob(lilia), заснована у 358 до н. е.[10]
- Pol(lia)
- Pom(ptina), заснована у 358 до н. е.[10]
- Pup(inia)
- Quir(ina)
- Rom(ilia)
- Sab(atina), заснована у 389 до н. е.[7]
- Scap(tia), заснона у 333 до н. е.[9]
- Ser(gia)
- Stel(latina), заснована у 389 до н. е.[7]
- Suc(cusana) чи Sub(urana)
- Ter(etina), заснована у 300 до н. е.[6]
- Tro(mentina), заснована у 389 до н. е.[7]
- Vel(ina)
- Vol(tinia)
- Vot(uria).
- ↑ Латинсько-український словник. Сайт «ukrkniga.org.ua» (укр.). Процитовано 21 січня 2024.
- ↑ а б в ЮЕ, 2004, «Триба».
- ↑ а б William Smith, 1875, p. 1148‑1152.
- ↑ а б в Гражданская община древнего мира, 1906, Книга 3, розділ 1.
- ↑ а б Гражданская община древнего мира, 1906, Книга 3, розділ 3.
- ↑ а б Тіт Лівій, Історія від заснування міста, Книга X, 9
- ↑ а б в г Тіт Лівій, Історія від заснування міста, Книга VI, 5
- ↑ а б Тіт Лівій, Історія від заснування міста, Книга IX, 20
- ↑ а б Тіт Лівій, Історія від заснування міста, Книга VIII, 17
- ↑ а б Тіт Лівій, Історія від заснування міста, Книга VII, 15
- Триба // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. — Т. 6 : Т — Я. — 768 с. — ISBN 966-7492-06-0.[Архівовано 18 листопада 2016 у Wayback Machine.]
- Tribunus // A Dictionary of Greek and Roman Antiquities / William Smith, D.C.L., LL.D. — London, England : John Murray, 1875. — 1294 с. (англ.)
- Фюстель де Куланж[ru]. Гражданская община древнего мира / пер. А. М. под ред. проф. Д. Н. Кудрявского[ru]. — Санкт-Петербург : «Популярно-Научная Библиотека», 1906. — 459 с. (рос.)