Трібуц Володимир Пилипович

Володимир Пилипович Трібуц
рос. Владимир Филиппович Трибуц
Народження	15 (28) липня 1900(1900-07-28) Санкт-Петербург, Російська імперія
Смерть	30 серпня 1977(1977-08-30) (77 років) Москва СРСР
Поховання	Новодівочий цвинтар
Громадянство	СРСР
Приналежність	ВМФ СРСР
Рід військ	військово-морські сили
Освіта	Військово-морська академія імені М. Г. Кузнєцова
Партія	КПРС
Звання	Адмірал
Командування	Балтійський флот (СРСР)
Війни / битви	Громадянська війна в Росії і Друга світова війна
Нагороди	Нагороди інших країн
Трібуц Володимир Пилипович у Вікісховищі?

Володимир Пилипович Трі́буц (рос. Владимир Филиппович Трибуц; * 15 (28) липня 1900(19000728), Санкт-Петербург — † 30 серпня 1977, Москва) — радянський військово-морський діяч. Адмірал (1943) Військово-Морського Флоту Радянського Союзу. Командувач Балтійським флотом (1939—1947).

Біографія

У 1918 році добровільно вступив до лав Робітничо-Селянського Червоного флоту. Після Громадянської війни закінчив Вище військово-морське училище та Військово-морську академію, служив на Балтійському флоті на лінкорі «Марат» і есмінці «Яків Свердлов». З лютого 1938 року — начальник штабу Балтійського флоту. У квітні 1939 року був призначений командувачем флоту. 28 січня 1940 присвоєно чергове військове звання флагман 1-го рангу, 4 червня 1940 перейменований в віце-адмірала.

У початковий період Німецько-радянської війни керував діями сил флоту, який сприяв сухопутним військам на приморських напрямках, в обороні Таллінна, Ханко, Моонзундського архіпелагу, порушував комунікації противника в Балтійському морі. Організував та очолив перехід в серпні 1941 року сил флоту з Таллінна в Кронштадт і Ленінград.

Брав активну участь в організації та здійсненні оборони Ленінграда, на всіх її етапах (1941—1943): забезпечував взаємодію з сухопутними військами в операціях, що проводилися Червоною Армією; використовував підводні сили флоту для порушення комунікацій ворога в Балтійському морі і для боротьби з важкою і надважкою артилерією супротивника, яка обстрілювала місто.

На флоті з його ініціативи були створені групи морської артилерії, які спільно з артилерією Ленінградського фронту наносили потужні удари по ворожих батареях. У 1943—1944 роках брав участь у розробці та проведенні операцій по прориву блокади і розгрому противника в районі Ленінграда, а також в Виборзькій, Свірсько-Петрозаводській наступальних операціях, у ході яких сприяв військам Ленінградського і Карельського фронтів вогнем кораблів і берегової артилерії, висадкою морських тактичних десантів, діями морської авіації.

В результаті мінних постановок в зоні дії Балтійського флоту ВМС Німеччини паралізували дії Балтійського флоту. Втрати, понесені в цей час флотом не були подолані до кінця війни.

Надалі керував силами флоту в десантній операції по оволодінню островами Моонзундского архіпелагу, по наданню сприяння приморським флангам в наступальних операціях в Прибалтиці, Східній Пруссії і Східній Померанії.

З березня 1946 до травня 1947 року командував 8-м ВМФ (ПБФ).

У 1947–1948 роках — заступник головнокомандувача військами Далекого Сходу по військово-морським силам.

Після виходу у відставку в 1961 році керував сектором Всесоюзного інституту наукової і технічної інформації. Доктор історичних наук (1970 рік).

Література

• Михайловский Николай Григорьевич. Адмирал Трибуц. — Москва : Издательство политической литературы, 1982. — 96 с. — (Герои Советской Родины) — 200 000 прим. (рос.)

Посилання

• Олег Стрижак. Секреты Балтийского подплава