Тривога

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Приклад виразу тривоги можна помітити у Дездемони на картині Гіллінґфорда.

Триво́га[1] — негативно забарвлена емоція, що виражає відчуття невизначеності, очікування негативних подій, важко визначені передчуття. На відміну від причин страху, причини тривоги зазвичай не усвідомлені, але вона сигналізує про участь людини в потенційно шкідливій поведінці, чи стимулює її до вчинків для підвищення ймовірності щасливого розв'язку. Тривога дуже часто проявляється в людей з неврозами.

Проблема тривожності[ред. | ред. код]

Проблемі тривожності присвячена дуже велика кількість літератури та досліджень, до того ж не тільки в психології та психіатрії, але й біохімії, фізіології, соціології, філософії. І кількість подібних досліджень з часом тільки зростає, принаймні на Заході, у вітчизняній і пострадянській науці дослідження тривоги мають фрагментарний характер[2]. Це зумовлено не тільки соціальними причинами, а також фактором впливу на наукову думку на Заході психоаналізу (Зигмунд Фрейд увів в перелік проблем психології проблему тривожності), екзистенціальній філософії, психології та психіатрії.

Попри кількість робіт з питань тривоги та тривожності в них загалом вказується про невизначеність, неясність, багатозначність терміна. Фредерік Перлз писав, що «формула тривоги проста: тривога це пролом між зараз і тоді»[3]. Розрізняють тривожність як емоційний стан (ситуативна тривога) і як стійку рису особистості, що проявляється в частих та інтенсивних станах тривоги[4].

Психофізіологічні прояви тривоги[ред. | ред. код]

На психологічному рівні тривога відчувається як напруга, стурбованість, хвилювання, нервозність і переживається у вигляді почуттів невизначеності, безпомічності, безсилля, незахищеності, самотності, передчуттям невдачі, неможливістю ухвалити рішення тощо.

На фізіологічному рівні реакції тривоги проявляються у посиленому серцебитті, частішому диханні, збільшенні хвилинного об'єму циркуляції крові, підвищенням артеріального тиску, зростанні загальної збудженості, зниженні порогів чутливості, нейтральні стимули отримують негативне забарвлення[2].

Людина під час тривоги відчуває сильну напругу, демонструє хвилювання, втрачає можливість концентруватися на чомусь, окрім небезпеки, що наближається. Головний мозок дає сигнал на викид гормонів, які запускають механізм активації симпатичної нервової системи.

Відео з характерними жестами тривоги.

Ця симпатична реакція забезпечує соматично можливість «захищатися або втікати»:

  • підвищується згортання крові на випадок травми;
  • підвищується артеріальний тиск та прискорюється пульс;
  • відбувається перерозподіл крові в м'язовому масиві, який, своєю чергою, знаходиться в напрузі готовий до дії;
  • уповільнюється травлення;
  • припиняється слиновиділення, спричинюючи сухість у роті;
  • прискорюється дихання та збільшується вентиляція легень;
  • скорочуються сфінктери товстого кишківника та жовчного міхура;
  • печінка забезпечує енергетичні запити, підтримуючи рівень глюкози;
  • короткострокове зниження імунної реактивності[5].

Подібне забезпечення короткострокової та інтенсивної діяльності є фізіологічно виправданим. Але в наш час соціальної загрози не можна уникнути подібним шляхом фізичних зусиль, а тривога стає хронічним явищем, поступово трансформуючись в патологічні стани.

Численні проблематичні ситуації можуть викликати тривогу, яка зникає після розв'язання проблем чи втрати їх актуальності. Однак, у деяких людей тривога лишається навіть після зникнення психотравмувальної ситуації.

Кожній людині властивий певний рівень тривоги, що сприймається нею по-різному. Різниця між природною тривогою і тривожним розладом є в рівні її сприйняття[5].

Люди з тривожними розладами, як правило, помічають наявність періодичних невимушених острахів, які важко переживають, і яких вони самостійно не можуть позбутися. Загострення тривоги можуть бути пов'язані з конкретними ситуаціями чи подіями (фобічна тривога), чи виникати спонтанно.

Тривожні розлади (неврози) являють собою найпоширенішу групу психічних порушень.

Попри це, вони залишаються недостатньо визнаними та розпізнаваними порівняно з іншими психічними розладами — депресивними, психотичними та іншими порушеннями. З іншого боку, для значної частини населення ці порушення є однією з основних причин зниження трудової продуктивності, захворюваності, соціальної дезадаптації, зловживання алкоголем[5].

Типи тривоги[ред. | ред. код]

В психоаналітичній теорії в залежності від джерела загрози розрізняють такі типи тривоги:

  • реалістична
  • невротична
  • моральна[6].

Профілактика тривоги[ред. | ред. код]

У багатьох випадках певний рівень тривоги — річ цілком нормальна, що являє собою природну реакцію на стресову ситуацію. Вона виростає в проблему лише тоді, коли ступінь тривоги не пропорційна її причини або коли зовсім не існує об'єктивної зовнішньої причини для тривоги[7].

Наприкінці 50-х років основними засобами лікування подібних захворювань були транквілізатори. Але згодом виявилося, що поряд з лікувальними властивостями ці препарати несли цілий ряд серйозних побічних ефектів, як-от — ефект залежності, сонливість, порушення пам'яті й деяка загальмованість.

Доведено, що герицій їжаковий може зменшувати депресію та тривогу.[8][9][10][11] До того ж герицій їжаковий може бути дешевшим і краще переношуваним альтернативним засобом лікування з меншою кількістю побічних ефектів.[12]

Спеціалісти рекомендують попередньо програти в уяві ситуацію, яка призводить до тривоги або страху, але тільки в позитивному руслі (метод імплозії)[13].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Тривога // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  2. а б Прихожан А. М. Психология тревожности: дошкольный и школьный возраст (+CD). 2-е изд.. — СПб.: Питер, 2009. — 192 с.: ил. — (Серия «Детскомиу психологу»)
  3. Ф. Перлз. 1994, с. 145
  4. Ю. Л. Ханін, 1980
  5. а б в Тривога, як психічний розлад — Клініка Оберіг. Архів оригіналу за 16 вересня 2013. Процитовано 20 січня 2013. 
  6. Larry Hjelle, Daniel Ziegler. "Personality Theories: Basic Assumptions, Research, and Applications", 3th ed. — 1992.
  7. Тривога — Артлайф. Архів оригіналу за 24 вересня 2020. Процитовано 3 квітня 2022. 
  8. Mayumi Nagano, Kuniyoshi Shimizu, Ryuichiro Kondo, Chickako Hayashi, Daigo Sato, Katsuyuki Kitagawa, Koichiro Ohnuki (2010). Reduction of depression and anxiety by 4 weeks Hericium erinaceus intake. jstage.jst.go.jp. Biomedical Research, Volume 31 (2010) Issue 4 Pages 231-237. 
  9. Chun-Hung Chiu, Charng-Cherng Chyau, Chin-Chu Chen, Li-Ya Lee, Wan-Ping Chen, Jia-Ling Liu, Wen-Hsin Lin and Mei-Chin Mong (2018). Erinacine A-Enriched Hericium erinaceus Mycelium Produces Antidepressant-Like Effects through Modulating BDNF/PI3K/Akt/GSK-3β Signaling in Mice. mdpi.com. International Journal of Molecular Sciences, Volume 19 Issue 2. 
  10. Sun Ryu, Hyoun Geun Kim, Joo Youn Kim, Seong Yun Kim, and Kyung-Ok Cho (2018). Hericium erinaceus Extract Reduces Anxiety and Depressive Behaviors by Promoting Hippocampal Neurogenesis in the Adult Mouse Brain. liebertpub.com. Journal of Medicinal Food, Vol. 21, No. 2. 
  11. Pit Shan Chong, Chi Him Poon, Jaydeep Roy, Ka Chun Tsui, Sze Yuen Lew, Michael Weng Lok Phang, Rachael Julia Yuenyinn Tan, Poh Guat Cheng, Man-Lung Fung, Kah Hui Wong & Lee Wei Lim (2021). Neurogenesis-dependent antidepressant-like activity of Hericium erinaceus in an animal model of depression. cmjournal.biomedcentral.com. Chinese Medicine volume 16, Article number: 132 (2021). 
  12. Pit Shan Chong, Man-Lung Fung, Kah Hui Wong, and Lee Wei Lim (2020). Therapeutic Potential of Hericium erinaceus for Depressive Disorder. mdpi.com. International Journal of Molecular Sciences, 2020, 21(1), 163. 
  13. Тривозі — ні! Методи боротьби з тривожним станом. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 20 січня 2013. 

Посилання[ред. | ред. код]