Тригер Шмітта

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Петля гістерезису для ідеального тригера Шмітта
Тригер Шмітта на біполярних транзисторах

Три́гер Шмі́тта — електронна модель двопозиційного релейного елемента, статична характеристика якого має зону неоднозначності (петлю гістерезиса). Винайдений в 1938 році американським інженером Отто Шміттом.

Принцип роботи[ред.ред. код]

Структурно, тригер Шмітта являє собою підсилювач з досить великим коефіцієнтом підсилення, охоплений глибоким позитивним зворотним зв'язком. Тригер Шмітта використовується для відновлення цифрового сигналу, спотвореного у лініях зв'язку, фільтрах брязкоту (рос. фильтрах дребезга), як двопозиційного регулятора в системах автоматичного регулювання. Цей тригер стоїть окремо в сімействі тригерів: він має один аналоговий вхід і один вихід.

Фазова траєкторія (статична характеристика) тригера Шмітта являє собою прямокутну петлю гістерезису. Саме ефект гістерезису дозволяє використовувати тригер як формувач прямокутних імпульсів з імпульсів іншої форми, зокрема, з синусоїдальної. Неоднозначність статичної характеристики дозволяє стверджувати, що тригер Шмітта, як і інші тригери має властивість пам'яті — його стан в зоні неоднозначності визначається передісторією — раніше діючим вхідним сигналом.

Найпростіша реалізація тригера Шмітта на логічних елементах — це два послідовно включених інвертора, охоплені резистивної зворотним зв'язком. Швидкість наростання вихідного сигналу не залежить від швидкості наростання вхідного сигналу, для даної технічної реалізації є величиною постійною (залежить від швидкодії логічних вентилів). В аналоговій схемотехніці тригер Шмітта зазвичай реалізується на базі операційного підсилювача або компаратора, охопленого резистивним позитивним зворотнім зв'язком.

Цікаві факти[ред.ред. код]

На тригерах Шмітта побудований інтегральний таймер NE555, який вперше випущений в 1971 році і виготовляється донині[1].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Калабеков Б. А. Цифровые устройства и микропроцессорные системы —М.: Телеком, 2000 г. (рос.)
  • Потёмкин И. С. Функциональные узлы цифровой автоматики —М.: Энергоатомиздат, 1988 г., c. 166…. 206. (рос.)

Посилання[ред.ред. код]