Триліська волость

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Триліська волость
Центр Триліси
Площа 10 664 (1886)
Населення 4958 осіб (1886)
Густота 42.6 осіб / км²

Триліська волость — адміністративно-територіальна одиниця Чигиринського повіту Київської губернії з центром у селі Триліси.

Станом на 1886 рік складалася з 9 поселень, 8 сільських громад. Населення — 4958 осіб (2426 чоловічої статі та 2532 — жіночої), 906 дворових господарства[1].

Земля волості
Площа, десятин У тому числі орної, дес.
Сільських громад 3589 2771
Приватної власності 6936 4604
Іншої власності 139 122
Загалом 10664 7497

Основні поселення волості:

  • Триліси — колишнє власницьке село за 23 версти від повітового міста, 872 особи, 159 дворів, 2 православні церкви, школа, поштова станція, постоялий будинок, 2 лавки. За 3 версти — винокурний завод.
  • Антонівка — колишнє власницьке село, 257 осіб, 29 дворів, костел, школа.
  • Вищі Верещаки — колишнє власницьке село, 604 особи, 120 дворів, православна церква, школа, постоялий будинок, водяний і вітряний млини.
  • Любомирка — колишнє власницьке село, 690 осіб, 121 двір, православна церква, школа, постоялий будинок, водяний і кінний млини.
  • Матвіївка — колишнє власницьке село, 974 особи, 208 дворів, православна церква, школа, постоялий будинок, водяний і кінний млини.
  • Нижчі Верещаки — колишнє власницьке село, 543 особи, 111 дворів, православна церква, школа, постоялий будинок.
  • Омельгород — колишнє власницьке село, 624 особи, 123 двори, школа, постоялий будинок.

Старшинами волості були:

  • 1909 року — Іван Дементійович Фуркало[2];
  • 1912 року — Василь Федорович Таладіон[3];
  • 19131915 роках — Дмитро Трохимович Козир[4],[5],[6];

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  1. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  2. рос. дореф. Памятная книжка Кіевской губерніи на 1909 годѣ. Съ приложением Адрес-Календаря губерніи. Изданіе Кіевскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Кіев. 1909. XX + 214 + 261 с.
  3. рос. дореф. Памятная книжка Кіевской губерніи на 1910 годѣ. Съ приложением Адрес-Календаря губерніи. Изданіе Кіевскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Кіев. 1910. XVI + 252 + 289 с.
  4. рос. дореф. Памятная книжка Кіевской губерніи на 1912 г. Съ приложением Адрес-Календаря губерніи. Изданіе Кіевскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Кіев. 1912. XX + 289 + 275 + 68 с.
  5. рос. дореф. Памятная книжка Кіевской губерніи на 1913 годѣ. Съ приложением Адрес-Календаря губерніи. Изданіе Кіевскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Кіевъ. Типографія Губернскаго Правленія, Софійск. пл., зданіе Присутствен. мѣстъ. 1912. XXI + 286 + 293 + 75 с.
  6. рос. дореф. Памятная книжка Кіевской губерніи на 1915 годѣ. Съ приложением Адрес-Календаря губерніи. Изданіе Кіевскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Кіевъ. Типографія Губернскаго Правленія, Софійск. пл., зданіе Присутствен. мѣстъ. 1915. XXI + 244 + 290 + 62 с.


Історія України Це незавершена стаття з української історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.