Перейти до вмісту

Триоксид ксенону

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Оксид ксенону(VI)
Інші назви Триоксид ксенону

Ксенонистий ангідрид

Ідентифікатори
Номер CAS 13776-58-4
SMILES [O-][Xe+3]([O-])[O-]
InChI 1/O3Xe/c1-4(2)3
Властивості
Молекулярна формула XeO3
Молярна маса 179.288 г/моль
Зовнішній вигляд прозорі тверді кристали
Густина 4.55 г/см3, тверде
Тпл 25 °C
Розчинність (вода) Розчинний (реагує)
Структура
Геометрія Тригональна пірамідна (C3v)
Термохімія
Ст. ентальпія
утворення
ΔfHo
298
402 КДж/моль[1]
Небезпеки
Класифікація ЄС не вказано
NFPA 704
0
4
4
OX
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Оксид ксенону(VI),  — сполука ксенону й кисню.

Отримується гідролізом фториду ксенону(IV) або фториду ксенону(VI). Є дуже сильним окислюючим і вибухонебезпечним агентом, з вибухом розкладається до кисню та ксенону.

Фізичні властивості

[ред. | ред. код]

Густина 4,55 г/см³. Вибухонебезпечний у сухому вигляді за температури вище 25 °C і ваги кристалів понад 20 мг[2].

Білі чи світло-блакитні кристали. Під час гідролізу утворюється прозорий розчин , кристали з якого можна добути лише випаровуванням. Кристали дуже гігроскопічні, тому мають зберігатися у сухому місці. Структура кристалів ромбічна з параметрами ґратки a=6,163 Å; b = 8,115 Å; c = 5,234 Å[2]. В одній кристалічній комірці перебуває 4 атоми.

Отримання

[ред. | ред. код]

Метод отримання чистих водних розчинів передбачає гідроліз з подальшим осадженням фторид-іона за допомогою оксиду магнію , видаленням іонів під дією , а слідів фторид-іона в готовому продуктів — за допомогою діоксиду цирконію .

Кристалічну безбарвну можна отримати випаровуванням водних розчинів за кімнатної температури. сублімується за 70 °C і в цих умовах розкладається. В кількості, що перевищує 20 мг, газоподібна часто вибухає[2].[Note 1]

Хімічні властивості

[ред. | ред. код]

У результаті вибуху утворюються ксенон і кисень:

ΔH = −402 кДж/моль

З водою утворює ксенонисту кислоту:

Водний розчин не вибухонебезпечний, є стабільним і сильним окисником, окислює карбонові кислоти до вуглекислого газу та води.

Під час випаровування 0,5М розчину , що містить і був нейтралізований відповідним гідроксидом до pH 4, утворюються комплекси і [2].

У водних розчинах розкладає первинні й вторинні аліфатичні спирти, бензиловий спирт, бензальдегід, дифенілметанол до [2]

Безпека

[ред. | ред. код]

Є сильним окисником, тому поводитися з ним потрібно дуже акуратно. Були випадки самовільного вибуху за кімнатної температури.[3]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. За іншими даними термічний розклад починається за 40 °С і протікає без вибуху. Див. Нейдинг, Соколов, 1974, с. 2169—2170
Джерела
  1. Steven S. Zumdahl, 2009, p. A23.
  2. 1 2 3 4 5 Нейдинг, Соколов, 1974, с. 2169—2170
  3. Bartlett, N.; Rao, P. R. (1963). Xenon Hydroxide: an Experimental Hazard. Science. 139 (3554): 506. Bibcode:1963Sci...139..506B. doi:10.1126/science.139.3554.506. PMID 17843880.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • А.Б. Нейдинг, В.Б. Соколов. Соединения благородных газов // Успехи химии. — 1974. — Т. 43, вип. 12. — С. 2146—2194. doi:10.1070/RC1974v043n12ABEH001880.
  • Steven S. Zumdahl (2009). Chemical Principles (вид. 6th). Houghton Mifflin. с. ??. ISBN 978-0-618-94690-7.
  • Jaselskis B.; Krueger R. H. (Липень 1966). Titrimetric determination of some organic acids by xenon trioxide oxidation. Talanta. 13 (7): 945—949. doi:10.1016/0039-9140(66)80192-3. PMID 18959958. (англ.)
  • Peterson, J. L.; Claassen, H. H.; Appelman, E. H. (Березень 1970). Vibrational spectra and structures of xenate(VI) and perxenate(VIII) ions in aqueous solution. Inorganic Chemistry. 9 (3): 619—621. doi:10.1021/ic50085a037.
  • John H. Holloway; Eric G. Hope (1998). A. G. Sykes (ред.). Recent Advances in Noble-gas Chemistry. Advances in Inorganic Chemistry, Volume 46. Academic Press. с. 65. ISBN 0-12-023646-X. (англ.)
  • Templeton, D. H.; Zalkin, A.; Forrester, J. D.; Williamson, S. M. (1963). Crystal and Molecular Structure of Xenon Trioxide. Journal of the American Chemical Society. 85 (6): 817. doi:10.1021/ja00889a037. (англ.)