Тромбоцитопенія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тромбоцитопенія
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 D69.6, P61.0
DiseasesDB 27522
MedlinePlus 000586

Тромбоцитопені́я — зниження кількості тромбоцитів нижче 150×109/л, що супроводжується підвищеною кровоточивістю та проблемами із зупинкою кровотечі, симптом багатьох хвороб.

Частота тромбоцитопенії досить велика — від 10 до 130 нових випадків на 1 млн населення.

В нормальних фізіологічних умовах кількість тромбоцитів в крові може коливатися. Вона залежить від фізичного навантаження, травлення, гормонального фону, у жінок від менструального циклу.

Тромбоцитопенія може бути самостійним захворюванням або симптомом низки патологічних станів (набутих або спадкових). Вона може бути зумовлена підвищеним руйнуванням тромбоцитів або недостатнім утворенням. У клінічній практиці найчастіше зустрічаються іммунні тромбоцитопенії, пов'язані із впливом на тромбоцити антитіл.

Причинами симптоматичних тромбоцитопеній можуть бути[1]:

  • Гіпо- й аплазія кісткового мозку.
  • Заміщення кісткового мозку пухлинною тканиною при гемобластозах.
  • Пригнічення тромбоцитопоезу при хімічних впливах, вірусних захворюваннях.
  • Споживання тромбоцитів при ДВЗ-синдромі.
  • Механічна травма тромбоцитів при спленомегаліях.
  • Соматична мутація при хворобі Маркіафави—Мікелі.
  • Неефективний тромбоцитопоез при В12(фолієво)-дефіцитній анемії.

Зниження числа тромбоцитів менше 100×109/л сппричинює подовження часу кровотечі, до 20 — 50×109/л — появу петехій та пурпури, нижче 10×109/л — спонтанні кровотечі.

Примітки[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]