Тромбоцитопенія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Тромбоцитопенія
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 D69.6, P61.0
OMIM 188000 Шаблон:OMIM2
DiseasesDB 27522
MedlinePlus 000586
MeSH D013921

Тромбоцитопені́я — зниження кількості тромбоцитів нижче 150×109/л, що супроводжується підвищеною кровоточивістю та проблемами із зупинкою кровотечі.

Частота тромбоцитопенії досить велика - від 10 до 130 нових випадків на 1 млн населення.[1]

В нормальних фізіологічних умовах кількість тромбоцитів в крові може коливатися. Вона залежить від фізичного навантаження, травлення, гормонального фону, у жінок від менструального циклу.

Тромбоцитопенія може бути самостійним захворюванням або симптомом низки патологічних станів (набутих або спадкових). Вона може бути зумовлена підвищеним руйнуванням тромбоцитів або недостатнім утворенням. У клінічній практиці найчастіше зустрічаються іммунні тромбоцитопенії, пов'язані із впливом на тромбоцити антитіл.

Причинами симптоматичних тромбоцитопеній можуть бути[2]:

  1. Гіпо- й аплазія кісткового мозку.
  2. Заміщення кісткового мозку пухлинною тканиною при гемобластозах.
  3. Пригнічення тромбоцитопоезу при хімічних впливах, вірусних захворюваннях.
  4. Споживання тромбоцитів при ДВЗ-синдромі.
  5. Механічна травма тромбоцитів при спленомегаліях.
  6. Соматична мутація при хворобі Маркіафави—Мікелі.
  7. Неефективний тромбоцитопоез при В12(фолієво)-дефіцитній анемії.

Зниження числа тромбоцитів менше 100×109/л вкликає подовження часу кровотечі, до 20 - 50×109/л - появу петехій та пурпури, нижче 10×109/л - спонтанні кровотечі.[3]

Примітки[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]