Троп

Троп (грец. τρόπος — «зворот») — це прийом виразності, що реалізуються на рівні слова чи словосполучення. Слово, вживане в переносному значенні для характеристики будь-якого явища за допомогою вторинних смислових значень, актуалізації його «внутрішньої форми» (Олександр Потебня).

Найпростіший приклад тропа — порівняння:

Неначе цвяшок в серце вбитий,

Оту Марину я ношу.

Тарас Шевченко.

Також термін вживається щодо поширеного амплуа, сюжетного ходу або штампу. Наприклад, тропами є deus ex machina, благородний лицар, щасливий кінець.

Основні різновиди тропів

• Алегорія
• Метафора
• Метонімія
• Синекдоха
• Оксиморон
• Епітет
• Гіпербола
• Літота
• Уособлення
• та інші засоби поетичного мовлення, що розкривають багатство його асоціативних відтінків, посилюють та увиразнюють його емоційне й оцінне забарвлення, динамізують семантичні поля, вказують на домінантні ознаки авторського стилю.

Див. також

• Автологія

Література

• Тропи // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (голова редколегії) та ін. ; Л. В. Озадовська, Н. П. Поліщук (наукові редактори) ; І. О. Покаржевська (художнє оформлення). — Київ : Абрис, 2002. — С. 648. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
• Літературознавчий словник-довідник. — К.: Академія, 1997. — С. 695—696.