Тростянчик
| село Тростянчик | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Вінницька область |
| Район | Гайсинський район |
| Громада | Тростянецька селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA05040250190010673 |
| Облікова картка | Тростянчик |
| Основні дані | |
| Засноване | 1700 |
| Населення | 1639 |
| Площа | 3,22 км² |
| Густота населення | 509,01 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 24342 |
| Телефонний код | +380 4343 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°31′04″ пн. ш. 29°22′11″ сх. д. / 48.51778° пн. ш. 29.36972° сх. д.Координати: 48°31′04″ пн. ш. 29°22′11″ сх. д. / 48.51778° пн. ш. 29.36972° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
149 м |
| Водойми | р. Південний Буг, Нетека |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 24300, Вінницька обл., Гайсинський р-н, смт Тростянець, вул. Соборна, 77 |
| Карта | |
  Тростянчик | |
 Тростянчик | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Тростя́нчик — село в Україні, у Тростянецькій селищній громаді Гайсинського району Вінницької області. До 2020 — центр Тростянчицької сільської ради.
Населення становить 1639 осіб.
Історія[ред. | ред. код]
У Переліку фондів родових архівів магнатів і шляхти Правобережної України КЦАДА зазначено, що с. Тростянчик на Поділлі було власністю та місцем проживання магнатів гр. Собанських з 1789 р. по 1918 р.[1]
Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селі Бершадської волості Ольгопільського повіту Подільської губернії мешкало 1450 осіб, налічувалось 173 дворових господарства, існували православна церква, постоялий двір, 3 водяних млини[2].
Село в роки Визвольних змагань[ред. | ред. код]
В період Визвольних змагань 1917—1921 років ця місцевість стала місцем запеклих боїв. Зокрема, 3-4 вересня 1919 року під селом Тростянчик відбулась одна з найбільш жорстоких сутичок визвольної боротьби українського народу. Під керівництвом Г. Котовського батальйон 404-го полку Червоної армії пішов в контратаку на найкращий 1-й курінь 1-го полку Українських січових стрільців. 3-тя сотня 1-го куреня УСС затримала запеклий наступ Котовського.
Знамените весілля в Тростянчику на Петра і Павла 1914-го[ред. | ред. код]
На Петра і Павла — 12 липня 1914 року в селі Тростянчик відбулося знамените весілля. В садибі місцевого священника Петра Длугопольського видавали заміж старшу дочку Ніну, студентку Київського інституту благородних дівиць. Женився на ній студент Київського університету Святого Володимира Михайло Драй-Хмара, згодом відомий український поет, літературознавець, перекладач, поліглот, який володів 19-ма іноземними мовами. Він — один із п'яти «неокласиків», кращих літераторів двадцятих років минулого століття, до плеяди яких входили Максим Рильський, Микола Зеров, Павло Филипович, Юрій Клен і Михайло Драй-Хмара.
Високим гостем на весілля прибув відомий український композитор Микола Дмитрович Леонтович, який свого часу був викладачем в Тульчинському єпархіальному училище, де навчалася наречена. З ним приїхав відомий музикознавець, автор розвідок з української музичної культури і майбутній ректор Інституту Лисенка Микола Олексійович Грінченко. За дружбу, тобто боярина на урочистості був й відомий український поет Павло Филипович.
Про історію з весіллям у Тростянчику і долю людей, які в ньому брали участь розповідається в публіцистичній статті письменника Олександра Горобця «На весілля у Тростянчик, до Драй-Хмари», яка опублікована в «Посиланні» на сайті села в Вікіпедії.
Могила воїнів УСС[ред. | ред. код]
За переказами місцевих жителів-очевидців на полі бою залишилось 13 воїнів Армії УНР-УГА. Місцеві селяни під проводом Гната Западнюка підводою відвезли їх до «нового цвинтаря», де похоронили. У деяких воїнів на грудях були іменні гільзи, на яких були вирізьблені імена. Гнат Павлович переписав ці імена до поминальної книги сільської церкви св. Івана Богослова, а перелік даних про загиблих залишив своєму другові — отаману місцевого підпілля Яромі Заворітньому, який був вбитий у Лук'янівській в'язниці в 1932 чи 33 році та похований на Лук'янівському кладовищі. У церкві щороку правили поминальні служби за убієнних «комсомольців», що полягли за «Отєчєство», та з переліку імен було чути слово «воїн».
Сільські старожили згадували, що за тих галичан потім покарали село, розстрілявши на тому ж цвинтарі 12 односельчан. Перед Другою світовою війною могилу було знищено. В 1995 році могила була ідентифікована професором Віталієм Западнюком та взята під опіку організацією української молоді «Пласт». Віталій Гнатович багато зробив, щоб дослідити історичні події, що стосуються бою під с. Тростянчик 3-4 вересня 1919 року. Але 20 липня 1998 року він відходить на вічний спочинок. В останню поїздку на батьківщину в с. Тростянчик з сім'єю, Віталій Гнатович показав могилу 13 воїнів та попросив онуків опікуватися нею. Могила знаходиться зліва при вході на сільське кладовище; біля неї росте груша.
У 2002 році пластунами було встановлено березовий хрест на відновленій могилі воїнів Армії УНР-УГА. В 2012 році скаути ініціювали встановлення пам'ятного знаку на могилі. Реалізацію проекту здійснено у рамках благодійного проекту «Пантеон» (проект, що вшановує пам'ять відомих та маловідомих українців які жили Україною, які полягли у борні за нею). 15 червня 2012 року на місці поховання було встановлено козацький хрест та пам'ятну плиту. На плиті напис: «Воїнам Армії УНР та УГА, які захищали с. Тростянчик від окупантів у 1919 році. Кіннота УСС, 3-тя Залізна дивізія , 2-га Волинська дивізія».
12 червня 2020 року, відповідно розпорядження Кабінету Міністрів України № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області», село увійшло до складу Тростянецької селищної громади[3].
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи і ліквідації Тростянецького району, село увійшло до складу Гайсинського району[4].
Уродженці[ред. | ред. код]
- Гнат Западнюк (1 січня 1895 — 29 грудня 1979) — український вчений, науковець-ветеринар, воїн Армії УНР.
- Віталій Западнюк (2 червня 1926 — 20 липня 1998) — український вчений-медик, лауреат Державної премії України 1984 року[5].
- Панасюк Микола Іванович (1 січня 1946) — агроном. Заслужений працівник сільського господарства України.
- Попик Іван Васильович (1935) — український діяч, голова колгоспу імені Петровського Тростянецького району Вінницької області. Народний депутат України 1-го скликання.
- Семеряк Ярослав Іванович (1965—2015) — боєць Української Добровольчої Армії; учасник російсько-української війни.
Джерела[ред. | ред. код]
- Барчук О. Вони прославили наш край / Оксана Барчук [про видатних уродженців с. Тростянчик, батька та сина Западнюків] // Тростянецькі вісті. — 2011. — 21 жовтня.
- Макух Н. Жили Україною та полягли у борні за неї… / Надія Макух: [про встановлення пам'ятного знаку — козацького хреста воїнам УНР — УПА в с. Тростянчик] // Тростянецькі вісті. — 2013. — 27 червня.
- Шендеровський В. Творець геріатричних препаратів / В. А. Шендеровський // Нехай не згасне світ науки: Кн.2. — К.: Вид. дім «Простір». — 2009. — С. 102—110.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Тетяна СЕБТА, Наталія ЧЕРКАСЬКА (2003, 4-6). ФОНДИ МАГНАТСЬКИХ АРХІВІВ ТА СУДОВО-АДМІНІСТРАТИВНИХ УСТАНОВ КЦАДА У КОНТЕКСТІ ВЗАЄМНИХ ПРЕТЕНЗІЙ РЕЙХСКОМІСАРІАТУ УКРАЇНИ ТА ГЕНЕРАЛ-ГУБЕРНАТОРСТВА ПОЛЬЩІ (укр та нім) . НПЖ Архіви України. с. 228.
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- ↑ Кабінет Міністрів України — Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 4 березня 2021. Процитовано 10 листопада 2021.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Коваль Роман. Свою душу вкраїнську Вкраїні лишив, Щоб їй і по смерті служити // Незборима нація. — 2011.
Література[ред. | ред. код]
- Тростя́нчик // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.627
Посилання[ред. | ред. код]
| |||||||||||
| ||||||||||||||||
_(1820).gif)
|
Це незавершена стаття з географії Вінницької області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |