Трохименко Карпо Дем'янович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Карпо Дем'янович Трохименко
Trohymenko Karpo Demianovych.jpg
Дата народження 13 (25) жовтня 1885(1885-10-25)
Місце народження Сущани (тепер Київська область)
Дата смерті 1 жовтня 1979(1979-10-01) (93 роки)
Місце смерті Київ
Місце поховання Байкове кладовище
Національність українець
Громадянство Російська імперія, УНР, СССР
Вплив на Миколу Базилєва
Нагороди Орден Трудового Червоного Прапора
Премії Національна премія України імені Тараса Шевченка — 1969

Карпо́ Дем'я́нович Трохи́менко (*13 (25) жовтня 1885(18851025), Сущани —†1 жовтня 1979, Київ) — український живописець, педагог, історик образотворчого мистецтва. Учень видатного художника М. Самокиша.

Народний художник УРСР1944 року).

Біографія[ред.ред. код]

Народився 13 (25 жовтня) 1885 року в селі Сущанах (тепер Кагарлицького району Київської області).

В 19021910 роках (з перервами) навчався в Київському художньому училищі у І. Селезньова, у 19061907 роках — в Московському училищі живопису, скульптури та архітектури у М. Касаткіна, у 19101916 — в Петербурзькій академії мистецтв у М. Самокиша. У 1915 році у складі учнів М. Самокиша, під керівництвом професора виїздив на Західний, а згодом на Чорноморський і Кавказький фронти для виконання етюдів і замальовок. Друкувалися в журналах «Лукоморье» і «Солнце России». У 19161917 роках, після закінчення академії перебував на Кавказькому фронті рядовим лейб-гвардії[1]. В діючій армії, створив композиції, в яких відтворив бойові операції і побут російських солдат.

З 1918 року працював у Києві в Комісії охорони пам'яток старовини і мистецтва. В 19181919 роках викладав малювання у вищій залізничній школі, в 19201923 роках в Сущанах, у 19231925 роках був завідувачем трудовою школою в Кагарлику, в 19251926 роках викладав у фаб-заучі при цукровому заводі в Ржищеві. З 1926 знову в Києві; член і секретар АХЧУ в 19261931 роках. В 19261933 роках викладав у Київській індустріальній проф-школі, згодом — Київському художньому технікумі.

У 19331974 роках викладач в Київському художньому інституті1938 року — завідувач кафедри композиції і керівник майстерні батального та історичного живопису, з 1939 року — професор).

Могила Карпа Трохименка

Помер в Києві 1 жовтня 1979 року. Похований на Байковому кладовищі.

Творчість[ред.ред. код]

Працював у різних жанрах: розписи церков (у Полтаві на Шведській могилі), батальні сцени («Допит полонених угорських гусарів», 19151916; «Вечеря козаків на позиціях» 1917), акварельні етюди моря і серія акварель «Революція на селі» (1926), пейзажі (Кавказу, Наддніпров'я, Чернігівщини), олійні картини («Кадри Дніпробуду», 1937, «На будівництві Київ. ГЕС», 1963, «Останнє проміння», 1967); портрети (М. Стельмаха, О. Фоміна, М. Вериківського), численні картини присвячені Т. Шевченкові, Г. Сковороді, дітям («Зима на селі»), натюрморти. Т. експонуються з 1918; персональна виставка в Києві 1968.

Автор праць з історії українського та російського образотворчого мистецтва, зокрема:

  • дослідження «Українська історична картина» (1944), в збірці «Українська Академія мистецтва. Дослідницькі та наукові праці» (К., 1995);
  • автобіографічна — «Романтика трудового подвигу» («Искусство», 1979, № 11);
  • теоретична — «Думки про тематичну картину» («Образотворче мистецтво», 1971, № 1).
Меморіальна дошка Трохименко Карпові Дем'яновичу. Встановлена на фасаді будівлі по вулиці Богдана Хмельницького (Київ, Шевченківський район).

Нагороди, відзнаки[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]